Але тут я почула десь далеко гуркіт і згодом до нас долинула вібрація. Аж я відчула, як ліжко трухнуло, а на Яро щось звалилося.

– Сцуко! Що це бляха, таке? – обурився мисливець, потираючи лоба і тримаючи книгу.

– А…це любовний роман, я хотіла почитати, але якось не до нього, – сказала я, забираючи книгу.

– А кажуть любовне чтиво легке, ні фіга! Воно важке! Оно… синець буде тепер, – іронічно сказав Яро, потираючи голову.

 Але за вікном все зафарбувалося в помаранчево-жовтий. Ми з Яро мовчки переглянулися і...чкурнули до вікна навипередки.

 Ми прилинули до скла і з жахом побачили як, ще далеко, але стрімко наближаються гігантські вогняні неначе змії…чи черви.

– Що за…? – обурився Яро.

 І одна з почвара виплюнула в сторону Купальні наче вогняну дугу, яка вдарилася о захисний контур.

 Я з замиранням серця на це дивилася, але коли зрозуміла що захист активовано, полегшено видохнула.

– Ой, як страшно,– сказала я, мене всю затрусило і я ткнулася носом в груди Яро.

 Бо це вперше я бачила таких велетенських вихідців з пекла.

 Бо вогняні чи пекельні черви з’явилися тут, ще з часів Великої війни з демонами і так залишилися. Вони велетенські і дуже небезпечні.

 Яро поклав мені на маківку руку.

 Та ось я відчула вібрацію повітря і того…наступний удар черва пройшов крізь бар’єр і гепнувся в ліве крило Купальні, я почула жахливий тріск і аж ноги підкосилися.

☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾☽☾м

Посилання на книгу: https://booknet.ua/book/zhivii-metal-proklyattya-kril-b447512