У вас колись було відчуття, що ваше життя хтось уже давно веде в нотатнику?❤️

***

Він закрив зошит. Нарешті.

Повернувся. І тоді я побачила її, чорну шкіряну палітурку. Стерті краї. Моє ім’я на обкладинці.

Власне ім’я. Ніби лікарняна картка. 

Мене мало знудити.

— Скільки їх?

Влад мовчав.

— Скільки?

— Не знаю.

Брехня. Який же ти брехун. Патологічний.

— Тридцять сім?

Він навіть не кліпнув.

— Тридцять вісім.

Я застигла. Він поправив мене. Поправив. Мене.

Щодо кількості довбаних зошитів про моє життя. Наче це була найприродніша річ у світі.