… Жах війни змінюється рекламою боржомі (слід жадних губ в мигтінні кришталю – жіночий рот та роковий ковток) і знижками на круті бренди… Глядачу не хочеться дивитися те, що йому показують. Він не хоче йти за екраном… Він опирається. Але якась сила вже тягне його все далі і далі… І насамкінець, він, наче зачарований, втрачає волю опору… Адже став вже сином свого часу… Тою людиною, якої він вже і не бачить. Від захвату катастрофічного контрасту між міцністю свого світогляду – тою духовною єдністю – що царила у ньому… і болем. Болем фізичної деградації світу… Де ще задиркувато тягнеться мить мовчання. Може, до безкінечності…

-----------------------------------------------------------------

Із книги "Зрозумілою і доступною мовою".
Читати далі можна онлайн:
https://booknet.ua/apalkov-oleksandr-u10604644