Спочатку я з подякою за бестселер для В ПОЛОНІ ФЕНІКСА! Безмежно дякую всім, хто придбав мою книгу вчора, хто купував її протягом передплати, хто читали, коментували і просто підтримували! Дякую моїм друзям і читачам!!! Без вашої підтримки я б ніколи нічого не досягла❤️❤️❤️ І ввечері в новому розділі можна буде впіймати приємні подарунки)) Які? Про це ТУТ

Також нагадую, що книгу буде завершено буквально за пару розділів: залишилось буквально уточнити деякі деталі, тому, хто не купував книгу, очікуючи фіналу, не пропустіть можливість придбати книгу за найменшої ціни.

Подражню трохи фінальним уривком:

Бреннар похитнувся. Його не турбував біль, та він його і не відчував. Але всередині щось горіло. Горіло, обпалюючи його і жар вже ладен був вирватись з горла, а в голові стугоніла одна дурна думка: чи може бути п’яте переродження?

– Ти вбив батьків чужої дитини, щоб віддати їй ту любов, котру мав віддати власному синові, – в його голові не вкладалось почуте, що було більш схожим на якесь дике збочення, хоча Таммел Андор раніше здавався йому взірцем холодного розуму. – І що ти отримав? – плюнувши на рану й отруту, котра, можливо, вб’є його за кілька митей, він рушив до нього.

– Чорну невдячність, – зі злобою в голосі просичав король, різко скочив на ноги і, обернувшись чорним феніксом, вилетів у вікно, буквально вибивши його собою.

Поки його ще не покинули останні сили, Бреннар обернувся й кинувся за ним.  

Нічне повітря, що увірвалось в розбите вікно, мало б остудити зранене тіло Бреннара, але воно лише роздмухало пожежу всередині. Отрута в крові зчепилася в смертельному двобої з його полум’ям, і цей вогонь був настільки пекучим, що єдиним способом витерпіти його – було випустити назовні. Він зірвався в політ, і людський подих пролунав пташиним клекотом, що пронизав тишу над палацом.

В небо здіймався величний птах. Його срібно-попелясте пір’я дивно зблискувало золотом, розвіюючи темінь довкола, і тільки це дозволяло бачити чорний силует королівського фенікса. Андор летів все вище й вище, точно знаючи, що сили Бреннара мало бути вже вичерпано. Він взагалі мав вже впасти замертво, але вперто мчав за тим, кого ще день тому називав батьком. І наздогнав.

Вони зчепились високо під хмарами. Їхні пазури рвали одне одного, а гострі дзьоби намагались дістатись очей – найуразливішого місця феніксів. Вони били одне одного потужними крилами, розлітались і знову кидались в бійку, роздираючи ніч своїм клекотом.

А на моєму ТГ-каналі також можна знайти багато цікавостей, інших новин, візуалів й подарунків. Відео до моїх книг можна подивитись в Інстаграм, або в Тік Ток

Приємного всім читання й мирного неба над головою!