Вітаю, мої любі читачі!)

Сьогодні хочу нагадати про роман, де пристрасть та кохання так тісно переплелися, що головні герої не одразу зрозуміли, що закохалися) Ба більше - тут дві закохані пари))) 

ЗАГАДАЙ БАЖАННЯ

ФРАГМЕНТ

Що ближче було до зали, то більше Олеся хвилювалася. Вона тримала в руках тацю з пудингом, розділеним на рівні порції та прикрашеним ромовими вишнями, та обережно просувалася до мети.

Олеся цілий день провозилася на кухні, але так і не встигла перекусити. Дегустацією всіх страв займався винятково Віктор. Відверто кажучи, раніше їй і не хотілося їсти, зате тепер у животі безперервно бурчало. Олеся знову перестала відчувати ромовий аромат і голод лише тоді, коли увійшла через службові двері до головної зали ресторану.

Стільки вишукано одягнених людей в одному місці Олеся спостерігала вперше. Вони їли, жартували та навіть фліртували. У перші миті Олеся навіть позаздрила їхній безтурботності, але потім вирішила, що цілком може приємно відпочити й в компанії сина та подруги. Треба організувати пікнік на свіжому повітрі. Чому ні?

Шкода, що зараз ніколи. Можливо, колись… Та й загалом — безглуздо мріяти про нездійсненне. Зараз їй потрібно заробляти кошти, щоби прогодувати сім'ю.

Ну от, ще десять сходинок і вона опиниться на балконі…

Олеся підійняла очі, шукаючи Олега, але замість нього побачила приголомшливо вродливого темноволосого чоловіка. Він невимушено сидів на найближчому до поручнів стільці та привітно всміхався літній парі.

Саме так, на думку Олесі, виглядали італійські мафіозі — смаглява шкіра, дорогий костюм, біла сорочка (у класичному варіанті чорна, але зараз це не мало значення) та бентежлива аура небезпеки. Олеся б навіть не здивувалася, якби помітила приховану десь кобуру з револьвером. Від суміші емоцій в Олесі навіть долоні спітніли.

Боже, допоможи не впасти до його ніг! О, і про пудинг не забудь. Донести б без пригод. І де ж обіцяний офіціант?

Олеся дуже повільно підійнялася на балкон і розгублено зупинилася. Збути з рук пудинг виявилося нікому.

— А от і десерт!

Темноволосий чоловік владно махнув Олесі рукою, вимагаючи подавати принесене. Поблизу він виглядав ще привабливішим. Ще небезпечнішим! Принаймні відчуття, чи то почуття, Олесі негайно збунтувалися. І хоча чоловік не звертав на неї жодної уваги, Олеся з-під кухарського ковпака встигла роздивитися мигдалеподібної форми карі очі з довгими віями та чітко окреслені губи.

Ніяковіючи все більше, Олеся обережно розставляла принесені тарілки. Вона не пам'ятала, коли востаннє звертала увагу на чоловіків. Навіть про невідповідне вбрання забула, що було тільки на краще. Інакше руки тремтіли б ще сильніше.

Подавши десерт старшому чоловікові, Олеся взяла наступну порцію та нахилилася до столу поруч з сусіднім кріслом. Його кріслом.

Аромат дорогого чоловічого одеколону огорнув її дивовижно приємною хмарою. Одночасно кухарський ковпак почав сповзати Олесі на очі, й ромова вишня, яка до цього моменту спокійно лежала на шматку пудингу, підкоряючись законам фізики, полетіла на батист білосніжної сорочки.

Усі свідки цієї події завмерли, а Олеся взагалі перестала дихати. Проте власник сорочки несподівано розреготався. Навіть сльози бризнули з очей. Він енергійно витирав їх рукою.

Аля негайно прийшла до тями й, схопивши серветку незнайомця, кинулася промокати червону пляму, примовляючи:

— Вибачте мені. Я все витру. Я виперу. Я…

Незнайомець несподівано замовк, і дівчина звела на нього очі…

Бережіть себе!

Софія