Війни між Світлими й Темними землями траплялись не вперше. То темні нападали на світлих, то ті – на темних (мотивуючи це помстою та прагненням “очистити світ від скверни”). “Діди воювали”, – казали по обидва боки Великої Стіни, – “і ми можемо повторити”. І повторювали.

Традиційно, щоразу постраждала сторона висувала претензії. Але зазвичай це були письмові ноти протесту, витончено-обурливі та сповнені, в тій чи іншій мірі, завуальованих образ. А от такого, щоб світлі приперлися особисто – давненько вже ніхто не пам’ятав.

У складі делегації прибули барон де Ватт – уповноважений представник короля з надзвичайно важливих питань, Великий Інквізитор Огюст – від Ордену Порядку, магістр Ефсебіус – від Ради Магів і, несподівано, герцог Оранський. Всі четверо вищезгаданих панів були людьми, а ще була одна ельфійка – леді Леріанель, представниця Всеблагого Двору у Світлому Королівстві.

– Демонам властиво брехати, – зневажливо кинув Огюст.
– Але вони не брешуть мені! – багатозначно відповів Володар.
– Це не відміняє самого факту нападу! – сердито промовив інквізитор. – Як і свавілля у центральних містах. Ваші мертвяки…
– Не “мертвяки”, а військовослужбовці групи армій “Центр” Об’єднаних Збройних Сил Темряви! – раптово й напрочуд різко втрутився Мордехай. – Будьте так ласкаві висловлюватися згідно протоколу, Ваша Світоносносте… чи як вас там.
 

... і не питайте, куди подівся барон де Ампер - бо автор сам не знає хх))

━━━━━━༻❁༺━━━━━━

Зло ласкаво запрошую до читання ;)