Фенікс не просить дозволу

Пройшов рік. Рівно рік з того часу коли я змінилася. Просто сидячи сьогодні я думала про те,а чи змінилася я? Моє оточення, мої звички (в тому числі шкідливі) які вони зараз? Хто залишився зі мною?
По типу ми постійно порівнюємо себе з собою у минулому суто на день народження та новий рік. Але сьогодні звичайний день літа і чому я задалася питанням, що змінилося? Яка я була рівно рік тому у цей день? Що я робила? з ким спілкувалася? Який був мій внутрішній світ? Для чого робити порівняння ?
Моя думка така, щоб вчасно підловити себе в тому плані, а чи зростаємо ми? Чи стоїмо на місці? Люди, які були пасажирами, чи винесли ми урок з їхньої присутності в нашому житті ? А ті хто залишився мають право бути у статусі близьких друзів?
Багато питань, багато думок та легка посмішка на обличчі. І все головне думка, що я пережила сильну трансформацію. Вона булу болюча, але людину змінює біль...

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ромул Шерідан
16.06.2026, 15:14:07

❣️❣️❣️

Іванна Роман
16.06.2026, 20:32:28

Ромул Шерідан, ❤️

Інші блоги
Присмерк Європи.
Був такий розумний дядько - Освальд Шпенглер, який десь сто років назад написав книжку: "Присмерк Європи", де він передбачив занепад сучасної західної цивілізації. Погоджуюся з ним. Одна з ознак занепаду
Найкращі татка у моїх книгах до Дня батька
Вітаю! Сьогодні відзначають День батька. Вітаю усіх чоловіків, які мають звання «тато». Бажаю, щоб ви були для своїх дітей не тільки прикладом, але й чарівниками, найсильнішими суперменами та найдобрішими людьми у
✤ От вам і імператорська родина! ✤
--- Або якась її частина...) Привіт всім! От і продовження мого "слеш" роману Сад для білого птаха. Теодор відтерпів поїздку з Марін Ефост і пішов у залу засідань. А там у нас.... Далі він перейшов у велику
Той, хто залишився назавжди
Іноді мені здається, що кожен автор має героя, який залишається з ним назавжди. Не найпопулярнішого. Не найідеальнішого. Просто того самого. Того, про кого згадуєш через роки. Того, чий біль відчував майже як власний. Того,
Моїй старшій доньці було десять, сину 8,молодшій 5
Коли почалася війна, моїй дитині було десять років, сину 8 і ще одній лише 5.Я досі думаю про те, як швидко війна змушує дітей дорослішати. Які вони були до і якими стали після. А ви помітили це в своїх дітях?
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше