​Любі мої, ну й нічка видалася у наших героїв...

Друга частина 18-го розділу вже доступна для читання, і я досі не можу вгамувати емоції, бо ця частина стала для мене заважкою. Я і плакала, і злилася — то на Макса, то на Емілію, то на себе. Якось усе в них не як у людей!
​Напруга між головними героями досягла свого піку. Шалена швидкість, паніка, повернення нічних кошмарів із минулого Емілії... і повне нерозуміння одне одного. Наш архітектор Максим звик усе контролювати й розраховувати по днях, але в цій ситуації його контроль перетворився на руйнацію.
​Емілія зробила сміливий і дуже правильний крок — не зламалася, не поїхала з ним, а обрала себе, свій простір та виграла час для того, щоб не наробити ще більше дурниць.
 

​«Але є один важливий нюанс: я не річ, а людина» — слова Емі, які б'ють навідмаш.