У цьому розділі буде останнє завдання турніру на виліт, вибору учасника від команди нажаль немає — це точно буде Лірель. І Збірну хвилює лише одне питання: "Нафеячить чи не нафеячить?" ☢️☺️

Щоб приєднатися до історії тицяйте сюди ➡︎ Підступні ігри

Спойлер:

Коли почувся звук початку, Лірель відійшла подалі від магів, які вже насторожено обходили один одного, перекидаючись невеликими атакуючими кулями. І обережно створила навколо себе захисну сферу з вогню. Збірна видихнула, поки що все йшло гладко. Загальний бій спалахнув раптово, одразу п’ятеро гравців випали за межі куполу, до них бігли лікарі. Ті ж гравці, які залишилися — стали битися ще завзятіше, ніхто не хотів вибувати з ігор за крок до фінальної битви. Лірель чемно стояла збоку, все йшло по плану, але коли залишилося вибити лише двох для закінчення турніру, деякі маги звернули увагу на джерело світла від вогню. На багатьох обличчях промайнули цинічні посмішки.

— А що це ти не береш участі в бійці? — запитав один з них.

— Хочеш надурняка пройти у фінал?! — зареготав інший.

І Лірель зробила величезну помилку, відповіла чесно і нажаль голосно:

— Не хочу вам нашкодити.

Бій зупинився. Серед учасників наразі майже всі істоти були з сильною магією і завищеною самооцінкою, по якій щойно потопталася якась крилата дрібнота.

— А давай ти спробуєш? — сказав один з них і кинув невеликим пульсаром в її вогняний щит, який з легкістю спалив атаку.

— Може не треба? — з відчаєм запитала Лірель.

— Тепер точно треба, будеш десятою, якщо живою залишишся, — запевнив її інший маг, неприємної зовнішності та з оскалом садиста.

Не відкладаючи обіцяне на потім, вони почали закидати щит пульсарами, щоразу збільшуючи силу. П’ятеро, на майданчику Збірної, застигли в найпаскудніших очікуваннях, і вони почали здійснюватися одразу.

Спочатку нічого не відбувалося, але коли до атаки підключилися майже всі маги з активними силами, ще й різних направлень, райдужна милота за міцним вогняним щитом сказала:

— Ой!!

І з її рук посипалися іскри. Нападники зареготали, звідусіль почулися підначки: «Дивіться не піджартеся на рожевих блискітках!», «Щити поставити не забудьте!», «А рожеві поні кусаються?», «То ось яка вона — фейська лють!»..

Крікс, не по пташиному вирячивши очі, прошепотів:

— Нафеячить..

— Вже нафеячила.. — так само тихо поправив його Кел, напружено вдивляючись у події за куполом.

Далі.. а далі під куполом був вітер, був пісок, була злива, чи просто стіна води, підхоплена вітром.

Зі словами «*цензура, *цензура!! Я *цензура!», — Фаю підкинуло з місця, але вона вже нічого не могла вдіяти.

Лірель в цей момент, відчайдушно намагалася перекричати стихії:

— Ні–ні–ні.. Фу! Назад! Плюнь гидоту!

Але гнучкі ліани все одно з’являлися з–під землі і вихоплюючи по одному нападнику — валяли їх по землі, то одним то другим боком, а потім скидали під ноги феї. Ну, як під ноги.. гірка з магів–відморозків була вже вищою за неї. Коли передостанній кривдник, любитель погрожувати дівчаткам — вилетів за купол, а останній знайшов своє місце на купі з істот — вогняний щит опустився, вітер і магічна злива вщухли, випльовуючи на арену лише злегка пожованих магів, які не ображали Лірель.

Один з некромантів, відплювавшись від піску, зміг з третьої спроби хоча б сісти. Із захопленням подивившись на фею, вигукнув:

— Ну ти даєш, мала! Добре, що я вже й так сивий, — засміявся він.

— Це не я!

— Оце правильно! Так всім і кажи, — все ще посміхаючись, він встав і протягнув їй руку. — Етієн.

Продовження на моїй сторінці♥️♥️