Олена обережно переставила склянку на полицю біля дзеркала. Тепер у неї було своє законне місце серед інших речей, переобтяжених чужим минулим. На склі все ще трималося ледь помітне тепло — єдине, що залишилося від чиєїсь зруйнованої та водночас заново віднайденої долі.

Саме через такі моменти «Пауза» й залишалася живою.

Ще одна історія, залишена на полиці кав'ярні.

Хозяйка Фенікса провела кінчиками пальців по сусідніх предметах, кожен з яких мовчки зберігав свої власні, колись пережиті кимось спогади. За вікном травневий грім вже переходив у спокійний, розмірений шум вітру, змиваючи з київських вулиць залишки денного пилу. Дзвоник над дверима знову тихо озвався, повертаючи Олену до реальності й сповіщаючи про появу нового гостя, який, сам того не знаючи, приніс із собою наступну сторінку для цього дивного місця.

Напередодні...