Десять кроків коридором. Танто в тремтячій долоні. Один удар — вона медсестра, вона знає, де серце.

Але Рейджі Санчез обернувся за мить до удару. Перехопив її зап'ястя так легко, ніби чекав на неї все життя. І замість того, щоб убити, притиснув до стіни — так близько, що вона відчула тепло його грудей крізь тканину.

І тоді сталося найстрашніше. Не страх. А вогонь.

Ось як це було:

⸻

Лезо торкається мого горла, і холод сталі змушує завмерти.

— Ти не професіонал, — каже він спокійно, і його подих торкається мого обличчя. — У тебе тремтить рука, і серце б'ється так швидко, що я бачу це навіть без дотику.

— Іди до біса!

Кутик його губ ледь піднімається.

— Тільки-но від нього повернувся.

Тонкі пальці — такі, що личили б піаністу, а не вбивці — піднімають моє підборіддя.

— Подивись на мене. Я не повторюю наказів.

Натомість я заплющую очі. Не від страху. А від того, як тіло палає від його дотику, від його близькості — у шаленій гарячці, якої я не маю права відчувати. І найбільше за все я не хочу, щоб він здогадався.

Бо я прийшла його вбити.

А зараз ладна зробити будь-що, аби ця пожежа всередині нарешті стихла — і щоб він відійшов хоча б на крок.

⸻

Він не вбив її. Він зробив гірше.

Він залишив її поруч — на 30 днів, на відстані подиху, у світі, де кожен погляд тримає її на межі. Чоловік із холодними темними очима, чий дотик пече сильніше за будь-яке лезо. Якого вона мала ненавидіти.

Якого ненавидіти не виходить.

Ая клянеться собі, що це лише угода. Що вона врятує сестру й піде, не озираючись. Але з кожним днем стіна між ними тоншає — а тяжіння стає схожим на падіння до вогню, що спопелить її дотла.

І найгірше? Частина її вже не хоче рятуватися.

⸻

«Тінь Якудзи» — пристрасний темний романс.

ТУТ Ворог-коханець • заборонене тяжіння • повільний вогонь, від якого перехоплює подих • небезпечний чоловік, що належить тільки їй

Я вперше відкрила передплату — і ви зайдете у цю історію з перших розділів, поки кожен їхній погляд на межі.

Тут посилання, натискай і ти вже у книзі!