Любі друзі, хто ще не читав, ось вам спойлер:

— Алло?

— Завтра о вісімнадцятій за тобою заїде водій, — лунає в трубці глибокий, вібруючий і до болю знайомий голос. Жодного «привіт». Жодного «як справи». — Ілона чекатиме тебе в студії, дрес-код — Black Tie. О двадцятій ми маємо бути на закритому благодійному аукціоні.

Моє серце спочатку завмирає, а потім починає битися з такою шаленою швидкістю, що віддає у скронях. Я відводжу телефон від вуха, дивлюся на екран, ніби не вірячи своїм очам, і знову притискаю його до щоки.

Він дзвонить. Після майже тижня абсолютної, мертвої тиші. Дзвонить не для того, щоб перепросити за те, як розмазав мене по стінці. Не для того, щоб пояснити свою поведінку. Він навіть не питає, чи є в мене плани. Він просто віддає наказ, ніби я весь цей час сиділа в режимі очікування на поличці в його шафі і чекала, поки він знову натисне кнопку «Увімкнути».

Ця його абсолютна, непробивна, крижана самовпевненість діє на мене як іскра, кинута в каністру з бензином. Моя "коматозна байдужість" згорає за долю секунди, поступаючись місцем чистій, концентрованій люті.

— Ви, напевно, помилилися номером, Артуре Марковичу, — мій голос звучить рівно і так само холодно, як і його. — Ваша жива декорація звільнилася ще минулої суботи.

У трубці на мить повисає важка пауза. Здається, я навіть чую, як ледь помітно змінюється ритм його дихання. Він явно не очікував такого тону.

— Облиш ці дитячі образи, Катерино, — лунає його жорстка, роздратована відповідь. У ньому немає й краплі провини, лише невдоволення тим, що зламався зручний механізм. — У мене немає часу на ігри в скривджену гордість. Роль не дограна. Ти потрібна мені завтра на аукціоні, і це не обговорюється.

— Не дограна? — я видаю короткий, злий смішок. — Ви самі сказали, що я просто виконала те, за що ви заплатили. Ми квити. Борг мого брата закрито вашою ж зневагою. Я більше на вас не працюю.

— Я вирішую, коли ти перестаєш на мене працювати, — його голос стає на півтону нижчим, набуваючи тієї самої загрозливої, владної вібрації, від якої в мене раніше підкошувалися коліна. Але не зараз. — Це не прохання, Сокіл. Завтра о вісімнадцятій.

— Ні.

Любі читачі, сьогодні з нагоди відкриття передплати додала аж 3 розділи! Запрошую. "Ціна" за ціною))) чашки кави, а задоволення значно надовше!   

"Ціна твоєї вірності" 18+

Анотація

— Ти будеш носити її статус, її сукні та її посмішку, — голос Вілевського звучить як вирок. — Для всього світу ти — моя наречена. Для мене — лише борг, який ти маєш відпрацювати.
Я дивлюся в його холодні очі і відчуваю, як усередині закипає лють. Він думає, що купив мою покірність? Він помиляється.
— Добре, Артуре Марковичу. Я буду вашою ідеальною лялькою. Але пам’ятайте: у ляльок немає серця. Тому не дивуйтеся, коли я одного разу встромлю вам ніж у спину... або просто розіб'ю ваше.

У книзі на вас чекають:

• #владний_і_небезпечний
• #героїня_з_характером
• #фіктивний_шлюб
• #пристрасть_на_межі

"Ціна твоєї вірності" читати