От буває, щодня відкриваю нотатки чи текстовий документ: час є, можливість є, ніхто не відволікає — пиши собі скільки хочеш. Але не йде... Жодного речення, жодного слова.

А потім настає період, коли писати категорично ніколи. З’являється безліч справ, які вимагають уваги, і саме тоді натхнення починає бити через край.

Сьогодні в мене був державний екзамен. Останні три дні я свідомо заборонила собі відкривати нотатки та документи, буквально заборонила собі писати, бо хотіла повністю зосередитися на навчанні.
І, чесно кажучи, почувалася так, ніби відібрала у себе воду. Стала спрагла до писання.

Сьогодні, коли я вже складала екзамен, мене всю трусило та нудило від хвилювання, а долоні були мокрі від поту.

Але коли все закінчилося, першою моєю думкою було абсолютно не: «Ура, я здала!»

Першим було: «Ура, я сьогодні нарешті зможу писати!»

Сьогодні я вкотре переконалася в теорії: якби людству не були потрібні гроші, справа, якою я б займалася, було б письменництво. І до біса мої два дипломи, ніяк не пов’язані з творчістю)))