- Парі, - пояснює мені хтось з придворних, що стоїть поряд. – Вона посперечалася, що ні разу не впаде.

- На що?

- На поцілунок. З лордом Коєном .

Це звучить дико. Іргіс ніколи не робила таких дурниць – з її вродою лорд Коєн мав би зараз бути на терасі, а не навпаки.

Підхожу ближче. Іргіс дісталася до виходу на терасу ні разу не впавши, і тепер стоїть у колі захоплених шанувальників, приймаючи вітання. Щоки розчервонілися, очі палають, переможна усмішка на вустах.

Лорд Коєн, що стоїть навпроти, схиляє голову і вголос визнає свою поразку. Іргіс велично підходить до нього.

- Отже, лорде Коєн, ви визнаєте перед усіма цими достойними людьми мою перемогу? – питає дзвінким голосом.

- І готовий розплатитися, як тільки ви цього вимагатимете, - у голосі програвшого лорда чується легка поблажливість.

- Я вимагаю негайно!

- До ваших послуг, - Коєн схиляється над дівчиною.

- О, ні-ні-ні! – витягує перед собою руку Іргіс. – Не поспішайте. Ваш поцілунок – мій, і лиш мені вирішувати, що з ним робити.

- Тобто? – в голосі програвшого розгубленість. Придворні в передчутті замовкають.

- Я бажаю, щоб ви подарували поцілунок лорду Вонгу. Старшому.

Довкола регіт. Мої губи роз’їзжаються у посмішці : Іргіс вірна собі – весь час по лезу і жодного разу не зірветься. Бідний лорд Коєн – жарт доволі злий.

Ловлю найближчого лакея і прошу принести мені бокал глітвейну. Все ж вітер досить холодний – Іргіс треба зігрітися. А мені – привід підійти.

Вона піднімає на мене очі з непомірним здивуванням.

- Мірган?! Хіба ти не загинув? – голос звучить здивовано. Вона бере бокал,  випиває його залпом і віддає мені назад.

- Може, принести тобі одяг?

- О, не варто… Помста гріє краще.

- Що зробив тобі лорд Коєн?

- Абсолютно нічого. Що ж, дякую за турботу, - дещо зневажливо кривить губи і стрімко йде у натовп.

- Вітаю, - чую за спиною голос Гавейна. – Ти вже стрибнув у свою прірву?

Обертаюсь і стискаю простягнуту руку. Ми не бачились після дороги, але він пірнув у світське життя мало не з підніжки карети. І зараз в курсі всього, що відбувається.

- Насправді лорд Коєн пройшовся щодо поведінки Іргіс відносно Седріка. І не те щоб він неправий, але він недооцінив противника.

- Ти на його боці?

- Я б ніколи не сказав такого леді. Це неввічливо, а стосовно Іргіс ще й небезпечно.

- Так, вона неймовірна…-  я завжди нею захоплювався. Інша жінка, спробуй вона так поводитися, вже б безліч раз опинилась у двозначних та принизливих ситуаціях. Але Іргіс, здається, прораховує своїх противників на десять кроків наперед.

Ми розвертаємось і дивимось на Коєна і Вонга в дальньому кінці залу. Останній, здається, ось-ось кине виклик давньому супернику.

      - Ти знаєш, що у Вонгів і Ліатів спір за межові землі? – незворушно говорить Гавейн. – Цікаво, правда? Де закінчується уражене самолюбство і починається холодний розрахунок.

Читати тут