Історія Дзена - завершена! ✌

Потужного й незламного дня, хлопчики й дівчатка хх)))

Ну що ж... Історія веселого бійця непереможної української армії, якому довелось спробувати себе у шкурі потраплянця, добігла кінця. Нелегко було її завершувати - бо цього героя мені було особливо важко відпустити. Але ніц не вдієш: за хронологією далі починаються події інших частин циклу, а описувати всі пригоди Дзена в деталях, щоб розтягнути надовше - це була б писанина заради писанини.

Отож, ось вам уривок з останнього розділу.

Взагалі, за останні роки я вже не раз подумував над тим, щоб зав’язати з ремеслом “вільного стрільця”. Але… Що мені робити натомість?

Жити життям законослухняного громадянина? Де? У Бромвельді? Чи отут, у цій глушині? І що мені тут робити?

Був, звичайно, варіант – здатись технократам, відсидіти належний строк, з чистою совістю вийти на волю й жити вже там. Але це, на хвилинку, чималий шматок життя віддати.

Тут люди, наскільки я помітив, живуть довше за наших – до прикладу, я за останні років десять майже не постарів і не змінився. Але все одно – ми ж не безсмертні.

Тінь, що затулила світло з вікна, відірвав мене від спогадів. Хтось без запрошення присів за столик… І це був не мій клієнт.

Два здоровидла у плащах з каптурами. Дворфи. Зараз мене, схоже, будуть вербувати або схиляти до ще чогось непристойного.

Відкинули каптури. Таки дійсно дворфи. Однакові руді бороди, шевелюри і однакові квадратні пики. Близнюки, чи що?

– Я Гарін, – похмуро мовив один, – а це Дарін. І ні, ми не брати.

Я по праву можу пишатись своєю силою волі – бо я таки втримався й не покотився зо сміху під стіл від цієї фрази. Хлопці, ви що, “Міцного горішка” передивились? Точно треба прозондувати тему інших потраплянців у цьому світі…

– Ми представляємо клан Гібіскус, – продовжував між тим дворф. – Ти Рене МакДугал, також відомий як Дзен. І в нас є для тебе робота.

Пару слів про те, звідки взагалі взявся такий персонаж.

Основний каркас сюжету для всієї серії був готовий в мене майже одразу. І там з самого початку, окрім двох головних героїв, планувались ще двоє персонажів. В першу чергу - для контрасту. На противагу яскравій, відвертій та гострій на язик Ельмірені - мила та скромна Тріна (милою та скромною вона, правда, вийшла до певної межі, але все ж). На фоні Келя - чемного та стриманого ельфійського аристократа - брутальний та веселий (часом аж занадто) найманець. Ідея зробити його потраплянцем, та ще й з України, та ще й військовим, прийшла вже в процесі і абсолютно спонтанно.

І вже потім народився сюжет для окремої книги про цього хлопчину.

Так з'явився Дзен. Він перебрав певні риси характеру від автора, ще якісь - від його побратимів, ну а решту домислила моя хвора фантазія. А в серії, яка в цілому - про кохання та стосунки між героями, з'явився твір, що відрізняється від решти сюжетом, атмосферою... та майже усім))

Я постарався вкласти в цю історію всю дур, яка є в моїй голові)) Вивільнити, як колись влучно зазначила Катерина Винокурова, внутрішніх демонів.

Традиційне питання: що далі?)

Ми не прощаємось остаточно ні з Дзеном, ні з рештою головних героїв. Цикл буде продовжено. Буде, як мінімум, пара оповідань: про Дзена і Тріну (коли вони вже у стабільних стосунках) і, мабуть, ще таке ж саме - про Келя з Мірою. Якщо колись таки дійдуть руки - буде ще одна велика книга, яка продовжуватиме основну сюжетну лінію.

Але це все буде згодом. Треба трохи відкласти цю серію і дати їй "настоятися", а самому - тимчасово перемкнутись на щось інше. Можливо, я спробую написати продовження "Схиблених", а може, спробую щось нове... Планами на майбутнє я теж в найближчому часі з вами поділюсь.

Просто зараз - треба взяти тайм-аут на кілька днів. Робота одночасно над двома книгами добряче мене виснажила. Якраз використаю цей час, щоб почитати деякі книги інших авторів, які вже давно мене чекають))

Тому - всім гарного дня, тихої ночі, смачної кави і побільше котів, якими можна обкластися)) В мене, от, є (^..^)

✍ І, звісно ж, запрошую до читання))

━━━━━━༻❁༺━━━━━━

⚠️ А весь цикл, кому цікаво - ось тут:

━━━━━━༻❁༺━━━━━━