Вітаю!

Запрошую до оновлення роману Есенії та Руслана!

✨✨✨

— Есеніє, ти вся тремтиш... — невдоволено зауважує він. — Що з тобою?

— Все добре, — відмахуюся. Не хочу, аби він мене шкодував. — Мені просто потрібно відпочити, от і все.

Руслан одразу зиркає на годинник і хрипким голосом зауважує:

— У тебе ще є трохи часу.

Його обійми стають міцнішими, а я і не перечу, бо ледь стою на ногах. Коли ліфт зупиняється, він підхоплює мене на руки та несе до номера.

Обнімаю його за шию і кладу голову на його плече. Видихаю, як же добре на сильних руках. Мене не так часто носили на руках, тому я насолоджуюся моментом.

Фатальна ніч з босом...

Приємних вражень!