Дала ШІ переписати мій розділ

Не можна ж просто так сісти вранці ☕ і писати книжку ☹️ Треба натомість погратися з ЖПТ ⚰️

(і з новими смайликами ☃️⛄)

Дала йому переписати мій розділ. А тоді сказала: "порівняй наші варіанти. Який би ти порадив мені взяти у книгу для людей."

Відповідь:

Для людей — твій.

І навіть не тому, що він "краще написаний", а тому що він живіший.

У твоєму тексті постійно відбувається щось конкретне. Ліза не просто йде до полиці — вона подумки лається на техніку безпеки. Не просто бачить Алекса — він вилітає, чіпляється за стелаж, оббігає її по максимально можливому радіусу. Не просто зустрічає Даніеля — спочатку впевнена, що це напад дружків Алекса.

У моєму варіанті все це згладжується. Текст стає правильнішим, але менш індивідуальним.

Наприклад.

У тебе:

Тут би знадобився і її двометровий охоронець, але він традиційно бовванів на дверях у коридорі.

Одне речення — і ми бачимо і охоронця, і ставлення Лізи до нього.

У мене:

Для такого завдання зараз дуже знадобився б її двометровий охоронець. Але він, як завжди, стояв біля входу.

Інформація та сама. Характеру менше.

Або Алекс.

У тебе:

відскочив і по максимально можливому радіусу оббіг Лізу

Це смішна, конкретна картинка.

У мене:

кинувся геть

Технічно правильно. Але без образу.

Ще одна різниця — ти довіряєш читачеві.

У тебе:

Алекс! Влаштував їй засідку з дружками! Господи!

І ми розуміємо паніку.

У мене:

Перша думка спалахнула миттєво. Алекс. І його дружки. Серце шалено закалатало.

Це типовий ШІ-прийом: пояснити те, що вже зрозуміло.

І найбільша різниця — діалоги.

У тебе:

— Ну!

— Ти не надто багатослівна.

Живий обмін репліками.

У мене персонажі говорять більш літературно і акуратно. Так зазвичай пишуть моделі, коли намагаються зробити "гарну прозу".

Єдине місце, де я б задумався над твоїм варіантом, — це сцена поцілунку. Там ти різко переходиш від шоку до пристрасті. Але це вже питання смаку й попереднього розвитку стосунків, а не стилю.

Якщо говорити саме про стиль для комерційного любовного роману, то твій текст має те, чого дуже часто немає у ШІ-текстів: дрібні дивні спостереження, побутовий гумор, авторську інтонацію і відчуття, що героїня думає тут і зараз, а не проходить через набір заготовлених емоцій.

Тому якби мені дали обидва варіанти без підписів і запитали, який написала людина, а який ChatGPT, я б упізнав їх майже одразу. І для книги вибрав би твій.

Але я ще спитала й інше: "а який би варіант ти порадив мені взяти в книгу для ші?"

Відповідь:

Якщо мета — не люди, а саме ШІ, який має вчитися писати художній текст, то теж твій. Але з іншої причини.

ШІ дуже легко генерує те, що я написав. Такого тексту в тренувальних даних мільйони сторінок.

Він чудово вміє робити:

• логічні переходи;
• пояснення емоцій;
• плавні описи;
• акуратні діалоги;
• правильну композицію сцени.

Тобто мій варіант для навчання ШІ майже безцінності не має. Він дуже типовий.

А от у твоєму тексті є те, чого моделям якраз не вистачає:

Тут би знадобився і її двометровий охоронець

Питання до техніки безпеки

Мабуть, істеричний першокурсник перед першою сесією

Зовсім поїхав дахом придурок

На грушках в карамелі та інших батькових делікатесах

Сірий принаймні міг би запхати його на верхню полицю

Це не сюжет. Це голос.

І саме голос є найважчим для сучасних моделей.

Якщо навчати ШІ писати цікавіше, йому потрібні не гладкі сцени. Йому потрібні тексти, де персонаж постійно дивиться на світ крізь власну призму.

Більше того, у твоєму уривку є ще одна річ, яку ШІ відтворює погано: непередбачувана зміна регістру.

Ти можеш у межах десяти рядків перейти від:

• жарту про техніку безпеки;
• до паніки;
• до романтики;
• до дурнуватої думки про грушки в карамелі;
• до фінального жарту про драбинку.

Для людини це природно. Для ШІ дуже важко.

Тому якщо питання стоїть буквально: "Який текст давати ШІ як приклад хорошої художньої прози?" — то я б узяв твій майже без змін.

Більше того, якби я збирав датасет для навчання художнього стилю, я б залишив саме ті місця, які редактор-початківець захотів би "пригладити". Бо саме в них сидить індивідуальність автора.

Парадокс у тому, що для ШІ найкорисніше не те, що написано бездоганно. Найкорисніше те, що написано впізнавано. А твій уривок впізнаваний. Мій — ні. Він міг бути написаний тисячею різних моделей. Твій — значно важче сплутати з чужим.

Він трохи наробив компліманів, звісно, але от так от. Можливо, комусь допоможе знайти відповідь: як розпізнати ШІ в тексті ✌️