✨моя Катруся в дитинстві візуально ☺️

Всім привітики ☺️

Я сьогодні до вас прийшла не тільки з продонькою, а і візуалізацією своє Катрусі з її Льошиком і її уявного друга))

Трошечки уривків до зображень))

— Привіт, сонечко, — привітався до неї ледь хриплий голос із темного кутка.

Дівчинка подивилася в кут, і її лицем розтягнулася посмішка.

— Пливіт, Льошику! — радісно привіталася. — Поглаєся зі мною?

— Так, любонько! — з кута викотився згусток чорної тіні у вигляді їжачка з качиною мордочкою. — Знову у хованки пограємось?

Дівчинка повернула голову і побачила в затінку кушів самотнього хлопчика років шести на вигляд, з плюшевим ведмедиком, якого він притискав рукою до грудей. 

— Пливіт. А ти хто? — запитала Катерина здивовано.

— Максим.

— А звідки ти взявся? Там зе собака, біля хвілтки. — тицьнула вона пальчиком на ворота — Як ти повз неї плойсов, що вона навіть не гавкала? 

— А я через город прийшов. Мені було сумно самому, блукав по балці, щоб знайти воду та позапускати свого човника, і побачив, як ти граєшся на пісочку. Можна я з тобою пограюся?

— Ну галазд. Тільки не поламай мені містецько і будиноцьок моєї Балбі.

Хлопчик вийшов з тіні. Катерина почала роздивлятися його уважніше. Він їй здався трохи дивним.