Вітаю у новому розділі!  Буде тріп і флешбеки

Минула година? Чи, може, цілий день? Він занурився у знайомий океан — сплетіння чужих і власних думок, емоцій та відчуттів. Ці глибини з їхніми підводними течіями завжди вабили його, приймаючи як давнього гостя. Пірнати туди було моторошно — суцільний контраст до справжньої океанічної безодні: там — тиша, тут — тисячі безтілесних голосів. Вони шепотіли, кричали, пульсували потоками довкола нього. Розібратися в цьому гомоні було все одно що серфити на глибинній течії: його кидало й крутило, мов тріску в бурю. Не існувало ані верху, ані низу — тільки повільне обертання, як на дні найглибшої западини.

Наступний кадр — атоловий острів посеред ніде. Пальми, папуги. На задньому плані — таверна, звідки лунають регіт і вигуки розпачу. Він — такий же красень у розкішних штанях з акулячої шкіри. Синці та подряпини лише додають зухвалого шарму. Щойно уклав найкращу в житті угоду: новенька вітрильно-моторна яхта, однокорпусна, на шість кают, чекає в порту. Майже готова... От би ще роздобути того рідкісного дерева для оздоблення…

— Я виграв її чесно. Ти сама казала — користуватися даром.

— Ти змахлював у «Золоту руку»! Нам пощастило, що ті мор’кілани не прочухали, що ти менталіст!