Вітаю!

Історію Есенії та Демида оновлено!

✨✨✨

Таким закидом нахабності я реально шокована. Я не хочу його впускати в помешкання, але й не прийняти не можу.

Трохи повагавшись, я відхиляюся від дверей, але не відчиняю повністю.

— У тебе одна хвилина, Ярмола.

Він ледь помітно реагує на те, як я його називаю. Але не коментує. Мовчить.

— Ти справді хочеш, аби наша розмова відбулася просто тут? Хвилина — це не так вже й мало. Подумай, Ніколь.

Він робить крок уперед, і в мене немає іншого виходу, як поступитися. Бо насправді не хочу, аби мої сусіди чули цю розмову. Тут в основному всі молоді, всі живуть своїм життям, та все ж неприємно виставляти своє особисте напоказ.

— Проходь. — неохоче поступаюся ще.

Впускаю його, відступаючи лише на два кроки, і, зупинившись, пильно дивлюся на чоловіка.

— Наша розмова відбудеться тут. Тож вся моя увага прикута до цієї важливої та термінової розмови.

Я не буду твоя...

Приємних вражень!