Вітаю! 

Несподіваний поворот подій в історії Леона та Маї.

Історія повільно рухається до фіналу.

✨✨✨

Далі все відбувається так швидко, що я майже перестаю розуміти реальність. Юрист Леона приїжджає менше ніж за сорок хвилин. Трохи пізніше з’являється мій вітчим. Леонід Фірташ виглядає незадоволеним. Кидає на мене короткий погляд й вітається так, ніби й нічого не трапилося. На обличчі повно фальшивої приязності, від якої мене верне.

— Привіт, Має!

Я тільки киваю, бо, схоже, мій вітчим вирішив проявити люб’язність на людях. Показати свою доброту. Але це не більше ніж гра на публіку. Я то знаю його чудово.

Стримую роздратування, не хочу, аби мої емоції побачив Леон, який стоїть поруч настільки близько, що я відчуваю його плече. І чомусь саме його присутність додає сил та впевненості.

Чоловіки вітаються рукостисканням, і Льоня, зміривши мене, переводить погляд на Стрілецького.

— Леоне Ізяславовичу, то це правда, що Мая стала вам дружиною? — з подивом перепитує він.

— Так. Ми от тільки весілля відгуляли, — вдоволено запевняє Леон, пригортаючи мене.

Я стискаю зуби і краєм ока бачу, як нервує мама, кругом повно юристів, охорони, мене це все напружує. Адже ми стоїмо осторонь та привертаємо до себе занадто багато уваги відвідувачів банку.

Ловлю на собі неоднозначний погляд Льоні. І нічого не можу збагнути, адже він посміхається на всі тридцять два.

— Прийміть мої вітання, молоді люди! Радий за вас. Має, ти чому на весілля не запросила? — раптом з нечуваною люб’язністю цікавиться він.

Не встигаю нічого сказати, бо за мене відповідає Леон.

— Якщо чесно, Леоніде Петровичу, все сталося дуже спонтанно. Мая нікого не встигла запросити. Хоча думаю, це не так важливо, бо таку подію можна відзначити будь-якої миті, було б бажання.

Випадкова наречена мільярдера

Приємного читання!