Я знов відверто не знав, куди себе приткнути. Переклацав на комунікаторі все, що клацається, облазив у мережі все, що лазиться. На жаль, музика й література цього світу мені чогось категорично не заходили – це я вже давно з’ясував.

Спробував зазирнути в сарай, перероблений під складське приміщення – бо ж цікаво було, що там в нас… гм, цікавого є, вибачте за тавтологію. Але без ключ-артефакта (який, як я вже згадував, є лише в Мельхіора) туди було не пройти. Отримавши пару раз підбадьорюючий заряд електрошоку, вирішив більше не пробувати.

Покопирсався в тумбочці Гембла – і знайшов там якийсь дуже підозрілий флакон з невідомою алхімічною сумішшю. От ти й попався, нарколига! Здам тебе Мельхіору.

Копатись в Міїних речах я якось стреманувся (ще не вистачало, щоб мене у фашисти… тобто у фетишисти записали). А в Мельхіорових – просто нецікаво. Що я там не бачив-то?

Але розтяжечку з навчальною гранатою йому коло ліжка лишив. Він же сам казав, що ми постійно маємо бути в готовності… От і най покаже, на власному прикладі.

Не можна Дзена самого лишати вдома)) Особливо коли "дім" - це база загону найманців. Його ім'я хоч і не Кевін, але...

✍ Запрошую до читання ;)

━━━━━━༻❁༺━━━━━━

⚠️ А весь цикл, кому цікаво - ось тут:

━━━━━━༻❁༺━━━━━━