Знижка на "Коли тіні стають світлом"

Вітаю, книгоЛюбі! Сьогодні діє знижка на нашу з Анною Ліє Кейн  книжку «Коли тіні стають світлом».

Якщо ви шукаєте щось із вайбом аніме «Казка про цукрове яблуко» або з тропом «він — її охоронець», то вам сюди!

Анотація:

Мене обрали черговою забавкою для дядька короля — відомого на все королівство своїми жорстокими іграми з рабами, і тим, що його молоді дружини вмирають невдовзі після весілля.

Але я не маю наміру скоритися такій долі. Мій єдиний шанс на порятунок — демон-раб, якого я купила, щоб він став моїм охоронцем. Але чи не стане саме він моєю загибеллю?

Відривок:

— Мені потрібен охоронець, — промимрила вона.

Змінився вітер, жбурнув у мене ароматом риби з сусідніх рядів, і ледь відчутним запахом персика та дівчини. Тілом пройшло легке тремтіння, і я все ж трохи повернув голову. В останніх променях сонця виблискувало розпеченим золотом її волосся, зібране у невибагливу зачіску. Дівчина виявилася ще молодшою, ніж мені здалося. Чи виповнилося їй взагалі хоча б вісімнадцять? 

Вона була чужою у цьому місці. Чисте волосся, прикраси, дорогий одяг — усе це виглядало тут як виклик, як жорстокий жарт над тими, кого продавали в клітках. Світла шкіра, ніжний голос — вона ніколи не була на порозі смерті. Але тепер стояла переді мною, і її тінь лягла на підлогу моєї в’язниці.

Кнур всміхнувся, витираючи обличчя брудною ганчіркою. Його каламутні очі зупинилися на браслетах, що прикрашали її зап’ястки, і він став ще більш підлесливим, майже слизьким у своїй люб’язності.

— Охоронець? О, благородна пані, для вас я знайду найкращого! Але тут, на жаль, таких немає. Потрібно перейти в інший край ряду, там у мене є особини ідеальні для такого завдання! — він квапливо показав рукою напрямок, облизуючи жирні губи.

Дівчина різко втягнула носом повітря, ніби її щось лякало. Вона озирнулася через плече, а тоді її очі раптом зупинилися на мені. Я помітив, як її погляд пробігся по клітці, і вже знав, що вона скаже наступної миті.

— Мені потрібен ось цей, — голос був тихим, але вимогливим.

Кнур здивувався. Його брови полізли вгору, а на обличчі з’явилася спантеличена посмішка. Він покрутив пальцем у повітрі.

— Цей? Пані, цей демон... небезпечний. Його тут тримають лише тому, що він — мій найекзотичніший екземпляр. Але для охоронця? — він зверхньо похитав головою, ніби пояснював щось вередливій дитині. — Він погано слухається. Місяць тому зламав руку клієнту, який хотів узяти його на бої без правил. За це я мало не втратив голову. Тому, якщо дозволите пораду, пані, оберіть когось менш... ризикованого.

— Я хочу цього, — повторила дівчина, її голос набув сили. Вона тупнула ніжкою, і знов кинула швидкий погляд за спину, ніби визирала когось. Я лиш спостерігав за нею.

Кнур скривися:

— Пані, це необачний вибір. Повірте, цей демон — не для благородної пані. Вам варто...

— Скільки? — перебила вона.

Кнур на мить завмер, але швидко опанував себе, відчувши наживу:

— Не поспішайте, пані. Він дуже дорогий, а ви...

— Скільки? — нетерпляче підвищила голос.

Вона стрімко потягнулася до своїх зап’ястків, і перш ніж Кнур встиг сказати хоч слово, зірвала з себе золоті браслети. Кинула їх у його пухкі руки та скоріше наказала:

— Тепер віддавайте його!

Я підняв голову й зустрівся з нею поглядом. 

"Божевільна" — подумав я. Лише дурна дівчина могла б так ризикувати.