Всім привіт. Важка нічка була сьогодні, сподіваюсь, у всіх все ок.

Виклала новий розділ, всіх "Химер", всіх запрошую!
І Трохи візуала.

— Рада вас бачити, — пролунав до болю знайомий голос. Ховаючись за спиною Калеба, Кая пройшла у простору залу. Скрізь панорамні вікна та прозору стелю лилося холодне світло. На стіні мерехтів гігантський екран: закинутий пляж, ліниві хвилі накочуються на пісок, мушлі та білі хмари. 

Келан колись назвав цей інтер’єр дивним модним слівцем — «біофільним хай-теком», чи ще якоюсь хрінню. Торочив про мішікатанську деревину, природні ламані форми та продуманий баланс. На чому, на чому, а на стилях брат знався. Але поки він милувався естетикою, Кая бачила зовсім інше: вона в барлозі сильної, хитрої хижачки. 
— Я маю залишитися. Прийняти вирок, — тихо промовила вона. — Важко визнавати, але справу мого життя зруйновано. 

Після цього зізнання всі замовкли. Каї стало по-справжньому страшно. 

— А що це за ланцюг у тебе на шиї? — Келан першим вийшов зі ступору. Усі повернулися до нього. Брат витріщався на Гестію із сумішшю жаху та відрази. «Курва-мати, Келане, ти серйозно? Весь цей час розглядав прикраси?» — Каї хотілося провалитися крізь підлогу. Це було занадто навіть для нього.