Захотілося написати історію в незвичному стилі, можливо лише дріб'язок містичних відчуттів, як спецію додала до цієї воєнної драми...

У багнюці та пеклі війни на руках двадцятичотирирічного Вільгельма гине його побратим Томас Блеквуд, на якого вдома чекають кохана дружина Елайза та маленький син. Через фатальну помилку в шпиталі знівеченого шрамами Вілла приймають за загиблого Томаса. Змучений провиною вцілілого, він не наважується розбити серце жінки страшною звісткою. Спочатку він просто надсилає гроші, та згодом між ними зав'язується листування. Попереду — повернення з війни та перша зустріч. Вілл уже й сам майже повірив, що це його власне, вистраждане життя. Але залізничний дим розвіюється, реальність б'є в обличчя, а назустріч йому йде вона. Як насмілитися подивитися в очі жінці, якщо це ім'я ти вкрав?

І хто, врешті решт, тепер сам Вілл — самозванець у пастці чужого щастя, чи чоловік, який отримав шанс на спасіння?