Сьогодні відкрито передплату на моє любовне фентезі “Шлюб до останнього слова, або Прокляття мовчазної квітки”. Дякую всім, хто купив книгу, ваша підтримка надихає, попереду найцікавіше. Зараз ціна на книгу мінімальна, але через два тижні вона може зрости. Встигніть купити книгу за вигідною ціною.

Ця книга про Мірісу, на яку накладено прокляття. На її шкірі з'явилася троянда, і з кожним словом одна пелюстка падає. Коли пелюски повністю опадуть, то дівчина помре. Її силоміць видають заміж за мисливця, який чує думки, пообіцяв знищити прокляття, але змовчав про одну важливу деталь. 

Уривок з нової глави:

— Що ти бачила? — голос Даміана прозвучав надто грізно.

— “Те, що тобі не варто знати, заради твоєї безпеки. Так само, як і мені не потрібно знати що ти ховаєш у вежі, чи що означають твої шрами на руці, які інколи світяться”.

Даміан наблизився впритул. Його долоні опустилися на її талію і через ковдру вона відчула тепло.

— Ти сердишся на мене, бо я не можу тобі розповісти? Зрозумій, я довіряю тобі, проте знаю на що здатний інкуб. Він виманить з тебе усі секрети, а ти й не зрозумієш в яку мить озвучила правду. Не закривайся від мене, — у його шепоті відчувалося стільки владності, що її ментальна стіна зі снігу почала танути. — Квітка показує події, які відбулися. Якби я знав, що саме, то міг би пояснити.

— “Тобі є що приховувати від мене?” — Міріса підозріло зіщулила очі. Вона й так знала відповідь, проте стало цікаво, що він відповість.

— Від тебе немає, але від інкуба є. Коли я знищу його, то відповім на всі твої питання.

— “Еліза була дуже тобі дорога?” — Міріса вдивлялася у його брехливі очі, наче намагалася спіймати на обмані.

— Так, я любив її, — це зізнання отруйною стрілою поцілило у серце Міріси.

З кожним його словом підтверджувалось видіння з минулого. Він опустив руки та зробив крок вбік, звільняючи Мірісу від своїх обіймів. При згадці про Елізу, його очі світилися ніжністю. Дівчина дивилася на його ідеальні губи, і відчувала, як усередині все вигорає від болю. Він винувато опустив голову:

— Ми росли разом і нестерпно було спостерігати, як Еліза втрачає пелюску за пелюсткою і зрештою інкуб випиває з неї життя.

— “Ти досі її кохаєш?”

 Підписуйтеся на мою сторінку на Букнет, щоб не пропустити новини щодо моєї творчості.

Відстежуйте мої сторінки у соціальних мережах і будете у курсі новин щодо моєї творчості:

Фейсбук                      Інстаграм               Тік Ток