Підсумки

“О, знову цей клоун в окулярах з матриці, прийшов тут, жувати свої тупі фісташки…”

(низько тихо гигоче в грудях препаруючи вас поглядом немигаючих окулярів, підпираючи пальцями підборіддя)

Ага, а як же. Я ще й пательню прихопив, для “особливих поціновувачів” (недбало показує великим пальцем на палаючу пательню за спиною). Можете всі разом застрибувати. За місце і олію не хвилюйтесь - вистачить на всіх; буде гарно шкварчати і хрустіти.

(знову тихо гигоче в грудях загадково посміхаючись, блиснувши оправою окулярів)

Поки ви пишете простирадла тексту, від яких нудить, і заливаєте черговий гарем, ті, хто втомився від “рожевих шмарклів” вже злітаються на мій вогник. Їх небагато, поки що, але ми на одній хвилі. І це… ЧУДОВО.

(вдячно посміхається витримуючи паузу)

Я на Букнет вже два з половиною місяці. На момент цього запису в мене 75 підписників. Переважна більшість з них - це автори. Вгадайте: скільки в мене регулярних читачів саме книг?

(загадково посміхається показуючи два пальці. Витримує паузу і знову підпирає підборіддя препаруючи вас поглядом)

Хто ви, мої загадкові? Покажіться, і разом ми створимо нову цифрову реальність. Таку, де ви будете безпосередніми учасниками процесу, таку, від якої у всіх зриватиме дах, і проситимуть “ще”. А це… (недбало показує на пательню за спиною коротким, сухим жестом) буде приємним бонусом до наших вогників.

(знову коротко посміхається, продовжує, жестикулюючи)

Ні, я розумію, що прийшов пропонувати складний продукт туди, де панує умовний фастфуд. І я нікого ні до чого не примушую, і не прошу. Будь ласка - читайте, що вам заманеться. Але… коли ви, нарешті втомитесь від того, що вас оточує, і захочете чогось свіжого, складного і комплексного, ви прийдете до мене… і потонете. Як дослідник-водолаз в батискафі, або… як утопленик.

(загадково посміхається і продовжує після паузи скупо жестикулюючи)

Як ви думаєте: чому ми зараз в глибокому лісі? (витримує драматичну паузу) Тому що тут ніхто не почує криків тих, хто смажиться на пательні.

Але.(важливо піднімає палець)

Тут дуже затишно, тепло і гостинно для тих, хто в темі, і хто прийшов на вогник, просто погрітися, “розділити двіж”. І… погризти фісташки (загадково посміхається кидаючи до рота фісташку з хрускотом).

Звісно. На поточному етапі моя література не така вже й тепла. Місцями навіть зовсім навпаки. Від неї віє екзистенціалізмом, трохи пафосом, місцями сарказмом, моральною неоднозначністю, холодом порожнечі, безвихіддю, роздратуванням, біллю… самотністю, драмою, напругою, несправедливістю, люттю та злістю.

(замовкає трошки відводячи погляд в сторону, за мить знову дивиться на вас з загадковою посмішкою і непроникним поглядом)

Але я твердо переконаний, що для того, щоб створити “Квітку”, треба занурити пальці у бруд. У вологу, сиру землю. Сподіваюсь… вашим процесорам достатньо “потужності”,  аби обробити цю “надреальну” метафору?

(витримує паузу і продовжує більш серйозним тоном)

Ну добре. Давайте вже, нарешті, поговоримо про серйозні речі.

Історія “Алхімії еволюції”, фактично, вже завершена. Обидві сюжетні лінії досягли свого логічного фіналу. Якого? Ну… книжку відкрийте, хоча би “Дорожню мапу”, для початку. Не відставайте.

Але.(важливо піднімає палець)

Попри свою завершеність, історія потребує гачків на майбутнє. І вони будуть. Аж два. Один гачок - для історії Томаса Блеквуда. Другий - для “Ебонітової Орхідеї”. Так, як ваш інтерес щодо відгадування моїх загадок про ім’я головної героїні мого майбутнього любовно-фантастичного роману з елементами еротики, м'яко кажучи, млявий (просто по-факту), я не буду говорити її імені. Дізнаєтесь в книзі, якщо вам буде цікаво взагалі. А як ні … ну …. що ж (стримано знизав плечима) така доля, мабуть.

Так, про що це я взагалі…

(клацає пальцями наче згадавши)

Ах! Точно!

Це означає, що реліз “Ебонітової Орхідеї” відбудеться можливо завтра, можливо післязавтра. Думаю, що я закину паралельно гачки в “Алхімію”, чим завершу книгу, яка, до речі, вийшла нічого так - аж на 392 сторінки, що для мене, безумовно, рекорд. І потім я одразу почну викладати “Квітку”. 

То ж…

Залишилось зовсім трошки. І поки ви чекаєте…

(загадково посміхається наостанок)

Мир. І Чілл.

Дорожня мапа Чіллверс

Хроніки Архітектора: Код Реальності.

Плейлист Спотіфай для занурення у Всесвіт моїх книг.

Мій Інстаграм.

Мій Телеграм