Психологи кажуть (конкретні статті та роботи не згадаю, адже читала давно і зараз навряд згадаю, як називалася стаття та хто її автор), що для боротьби з безсонням в резуьтаті психологічної перенапруги та інформативної втоми, потрібно давати собі годину спокою. Просто посидіти, відпустити повідець думок. Без телефону просто в тиші. Ну або просто без фокусу уваги на чомусь з зовнішньому світі.

Назв у цього прийому багато, тож конкретної не зазначаю. Але з власних спостережень підтверджую: річ дійсно дієва.

Звичайно ж, пам'ятаємо про гігієну інформаційного простору, але усе одно впродовж дня наш мозок перевантажується інформацією. Вона потирапляє до нас скрізь у найрізноманітніших формах. Тож зрозуміло, що мозку потрібен відпочинок хоча б на годину впродовж дня, аби не було проблем з засинанням (коли не вдається заснути через потік найрізноманітніших думок).

Якщо немає бажання та сил сидіти у цілковитій тиші, без конкретного завдання, можна просто щось вигадати. На приклад, якусь історію. Вона може бути абсолютно безглузда, але це однаково є психологічним розвантаженням від гіперінформованості.

Частково через це деякі письменники могли помічати, що коли вони вдень або ввечері писали оновлення у книжках, ввечері їм спокійніше.

Але зверніть увагу, що це працює у випадку, коли причина безсоння - перевантаження інформацією. Якщо у вас є якісь інші причини, що вас турбують, обов'язково зверніться до лікаря/психотерапевта/психолога.

Та повертаємося до відпочинку mind-wandering або "блукання розуму")

У коментарях накльопайте якусь історію(або можна навіть фанфік, переказ шокуючих/вражаючих подій за день) впродовж хоча б 10 хвили (якщо місця не вистачає, продовжіть як відповідьт на свій коментар).

Напевно, мені треба й почати? Бо ваші варіанти зможу прочитати пізніше. До речі, навіть письменником бути не обов'язково. Уявіть, що спілкуєтеся з другом у якомусь месенджері і розповідаєте йому щось. Це має полегшити вам задачу.

Була дівчина і мала вона бандуру. Та бандуру не просту - магічну. І музику та магічна бандура видавала лише у руках своєї бандуристки. Інші навіть найвіртуозніші музики на ній зіграти могли хіба що якусь какафонію.

Та немає артефактів та героїв без призначення. Тож і в бандуристки воно було - магією музики вона чудовиськ на людей перетворювало.

А звідки там чудовиська? То людей на них перетворювала магія надмірних емоцій. Звідки та магія взялася - ніхто не відав. Люди в першу чергу шукали способи, як чудовиськом не стати або як чудовисько прибрати. Корінь проблеми їх не надто цікавив.

І от одного разу бандуристка до міста Чорного Дракона-Метаморфа прибула. За викликом. Адже той Самий Дракон в чудовиська перетворювався. А в чому причина - визначити ні в кого не вдавалося.

Довго відмовлявся Дракон від того, аби прийняти її у своєму палаці. Не вірив, що дівчина з бандурою від скверни його врятує. Час минав, йому ставало гірше, але впертість не поступалася.

Тоді однієї ночі бандуристка через вікно у комнату Дракона пробралася разом зі своїм інструментом і пісню чарівну зіграла.

Мелодія оповила бдолашного, від надмірних емоцій позбавила. І Дракон нарешті виспався. А коли прокинувся - про бандуристку у місті наче ніхто ніколи й не чув. Лишився після неї лише спокій та злагода.

Якось так... Більше вже думку не розвину, адже і з фантазії сьогодні багато своєї вичавила. Вчительство - загалом професія творча(

Але колись на основі цієї Оповіді На Колінці можна буде спробувати повноцінну книгу написати... Та про це подумаю згодовм.

Тож, мирної ночі, здоров'я і терпіння! Чекатиму на ваші "Оповіді на колінці" в коментарях)