Вітаю, мої любі читачі!)

Сьогодні хочу нагадати про дуже добру романтичну та водночас комедійну книжку. Завжди її рекомендую, бо для мене вона "саме те", якщо потрібно відпочити))) Історія ця про лікарів) Чоловічі образи тут дуже цікаві, як на мене) Спробуйте, і вам захочеться до неї повернутись:)

ФРАГМЕНТ

До появи лікаря Акуленко про жодну жінку Ігор не розмірковував стільки годин поспіль.

Можливо, саме тому він трохи розгубився, коли у двері його кабінету прослизнула вищевказана жінка. Яка ж вона спокуслива! Якщо навіть він про це думає, що говорити про інших.

Стиснувши зуби, Тихий придушив мимовільний вигук і почав перекладати папери на робочому столі. Діна ж зачинила двері й зупинилася перед ними. Чого ж вона мовчить? Вже б сказала щось нарешті.

— Щось трапилося, Діно? — першим не витримав Тихий. — Можливо, я щось плутаю, тоді вибачте. Чомусь мені здавалося, що сьогодні — не ваше чергування. Ви повинні виходити на зміну у суботу, хіба ні?

Він не поставив би їй дві робочі ночі поспіль, це точно. Не матусі з маленькою дитиною. Та й взагалі… Але ж яка вона жадан... вродлива! Аж подих перехоплює, коли дивишся на неї — всі ці вдало «зліплені» природою форми, плавні лінії, груди, стегна, спокусливий рот...

Тихий кашлянув і взявся за письмову ручку.

— Ні, ви не плутаєте, Ігорю Олександровичу. Чесно кажучи, вперше зустрічаю такого організованого чоловіка. Сьогодні я абсолютно вільна.

На Тихого несподівано дивно подіяло промовлене дівчиною «абсолютно вільна». Одразу захотілося запросити її кудись... До ресторану, наприклад. А що тут такого? Хіба колеги не можуть разом повечеряти? Там буде багато людей. Чи це все ж погана ідея? Чому ж вона мовчить? Щось же примусило її прийти сюди у неробочий час.

— Діно, можливо... вам потрібна якась допомога? Не соромтеся, кажіть. — Дівчина розгладила долонями вузьку спідницю, і Тихий важко ковтнув. Він знову згадав про ту бісову годину, яку жінка провела наодинці з Балем, і несподівано для себе висловився: — У нас є ціла посада ординатора. Правда, декретна, але ж...

Ігор з чималим подивом спостерігав, як округлюються очі лікаря Акуленко, а потім і спокусливий рот набуває форму літери «о», немов жінка збиралася виголосити цей звук, але не змогла або передумала.

— Я згодна, — промовила вона скоромовкою і раптом широко, щиро посміхнулася. Тихий отримав ще один удар під дих. Ця жінка має всі шанси звести його з розуму раніше, ніж він укладе її в ліжко.

«Ти з глузду з'їхав, Тихий? Яке, до дідька, ліжко? Ти ж планував похід до ресторану? Лише до ресторану!»

Ігор не наважився піднятися з місця. На ньому був халат, який прикривав вразливі та помітні місця, але ризикувати чоловік не наважився. Не вистачало ще, щоб Діна зрозуміла, як він до неї ставиться.

— Тоді вам необхідно написати...

Саме цей майже урочистий момент вибрав Марат Баль, щоб увійти в його кабінет, до того ж не постукавши. Але якби він навіть це зробив, через шум у вухах Тихий навряд чи б почув.

— Ігорю Олександровичу...

— Ви що, не бачите? Я зайнятий, — різко обірвав Марата Тихий.

— Бачу, — відповів Баль та подивився на Діну настільки доброзичливо, майже інтимно, що Ігор аж зубами скрипнув. — Прошу вибачення, але це терміново. І ви, Діно, вибачте, що завадив.

Просто Діна? Марат називає її лише на ім’я?

— Якби в моєму відділенні щось було терміновим...

— Марате, я просто не можу стриматися від радощів. Ігор Олександрович запропонував мені посаду ординатора, уявляєте? Він — справжній чарівник! Я так щаслива, така щаслива!

— І я дуже радий за вас, Діно.

І тут на очах у Тихого Діна кинулася на шию Балю і міцно обійняла чоловіка.

Відступила вона теж швидко, але Тихий вже не міг зупинитися. Дідька лисого він змінить рішення! Не той випадок.

— От і чудово. Я теж радий. Тому пропоную вам, Діно, відзначити цю щасливу подію у ресторані. Чекаю вас на лікарняній автостоянці о дев’ятнадцятій.

Приємного тижня!

Софія