Творчий егоїзм: писати для себе чи для інших?

Писати те, що подобається тобі, або те, що подобається читачам? Ось у чому питання...

Всім привіт. Я можу впевнено сказати, що в мене досить немаленький досвід у написанні історій. Я починала писати ще в 2014 році, але сиділа на іншій платформі. І можу трохи похизуватися, що перегляди моїх історій були досить непогані. Але тоді я писала те, що було популярним: недолугі твори 18+, банальні тропи, які вже набили оскому, вовкулаки, вампіри та все подібне. Писала те, від чого сама не отримувала задоволення. Але що я мала? Купу хвалебних відгуків та людей, які реально чекали на продовження.

Минув час, з 2014 року змінилася я сама, мої погляди та навички автора. І саме зараз я вирішила писати те, що подобається саме мені. Проте поки що минулого схвалення не отримала.

Цей пост не про бажання побідкатися чи щось таке, а просто «роздуми на тему».

Для себе я вирішила, що буду писати те, що подобається саме мені. А як щодо вас, автори? Хто яким шляхом іде? Поділіться досвідом.

6 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти

Ну мабуть, я взагалі піду іншим шляхом. Якраз думав над цим останні тижні Хоча я і так пишу в основному перш за все для себе. Але сьогодні якось воно викристалізувалося: і зрозумів, що для мене важливіше - одиниці читачів, яких мої історії зачеплять, ніж десятки - які просто - будуть лайкати і в кращому випадку - пробіжать очима.
Тому зосереджуся на глибині історій - а це завжди процес доволі повільний. Тоді як мас -маркет потребує - багато і поверхнево. Швидкі вуглеводи так сказати..

avatar
Вадим Сухобрус
15.05.2026, 20:17:52

Можу вас лише підтримати. Бо сам, мабуть, іду якимись чигирями!) Де самого себе ще потрібно знайти. Було б важко писати те, що не подобається. В мене був багато років тому досвід написання інтерактивної фантастики. Де декілька авторів продовжують історію, або пишуть від різних героїв одну. І потрібно якось шукати те, що буде усім цікаво. Не дуже воно корисно. Можна взагалі кинути писати. Тим більш, є ще питання платформи та часу. Десь потребують одне, а десь інше. Пишу поки те, що подобається, але вже думаю просто ставити 18+, щоб хоч іноді зайшли роздивитися))

avatar
Яна Тарасевич
15.05.2026, 20:03:46

Творчий егоїзм))) А мені подобається, як сказано❤️ Над цим питанням можно довго думати... І мабуть, що кожний автор точно завжди знайде на це відповідь.
Справа в тому, що коли ми пишемо те, що нам особисто подобається, то це виходить найкраще! В більшості. Таке ллється від серця❣️❣️❣️ А коли ми намагаємося писати по замовленню, або ж просто штучно вловлюємо напрямок який просто всім подобається, то це гра в рулетку. Мені так здається. У когось може виходити, а у когось все з під палки. Важко і автор швидко втрачає будь-яке натхнення.
Тож на мою думку, це дуже індивідуально.

avatar
Дієз Алго
15.05.2026, 19:55:08

Те, що ви робили - називається ремісництво. Робота, що особливого задоволення не приносить, але користується попитом. Якщо це не для заробітку - то я не розумію, для чого.
Не те щоб все, що пишеться для душі - автоматично шедевр. Але, як на мене, це важлива складова.

Моя думка така: на кожну історію знайдеться свій читач. І погодьтеся писати сотні тисяч знаків того, що тобі не подобається занадто важко. Ще й потім доведеться перечитувати! Тому я за те, щоб писати те, що побоєаться САМЕ АВТОРУ)

avatar
Іванка Сокіл
15.05.2026, 09:26:23

Як на мене, писати історії, які б ти сам не захотів читати - це якийсь окремий вид мазохізму. Тому звісно мій вибір - писати для себе і сподіватись, що читач знайдеться.
П.С. попри це, сама думала написати щось за популярними букнетівськими жанрами - але думка стопориться ще на етапі сюжету. Бо як то кажуть, все написано уже до нас)

Інші блоги
Кінець.
Не вірю, що пишу це, але «Вороняча принцеса» завершена. Протистояння між Ізабеллою та світом нарешті закінчилося. Як і моє протистояння з натхненням, Microsoft Word і нескінченним текстом. Позаду понад 500 сторінок, понад
Вона ніколи не говорила слово «хочу».
Вона ніколи не говорила слово «хочу». https://booknet.ua/book/kodove-slovo-xochu-b448257 Не тому, що не мала мрій. А тому, що звикла всього досягати сама. Кар'єра. Гроші. Визнання. Світ моди лежав біля її ніг. Та одного дня їй запропонували
А ось і зустріч...
Влад і Вікторія? Дежавю якесь… Мало Стуценку було того, що вони з братом повели у мене Лідію, тепер Влад і до Вікторії клинці підбиває? Думає, що безсмертний? Чи мізки в інший голові сконцентрувалися? Доведеться цьому
оновлення книги "Потяг №117"
Вже завтра — новий розділ. о 9:00 Цього разу буде більше тиші, ніж гучних слів. Минуле знову нагадає про себе, а одна розмова змінить те, що так довго залишалося невимовленим.
Кетта знову за своє...
Замість подяки — свариться з дочкою. — Навіщо ти розповіла Дему про мою ногу? Хто тебе просив, Ліа? Я не розуміла, чому мама така сердита. Вона б мала радіти, що їй допомогли і тепер нога більше не турбуватиме її. —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше