А що думаєте Ви?
Про жагу до Спілки та літературну службу...
До мене, як редактора літературного журналу, зачастили звернення авторів із проханням: «опублікувати їхні твори, дописи яких вони додадуть до документів на вступ до Спілки письменників...».
Позиція редактора, який спостерігає за намаганнями авторів «здобути квиток» у лави знаних, у мене викликає глибокі роздуми про природу творчості та свободи…
Тож, з цього приводу хочу поділитися своїми думками...
Ідею злиття літературної праці із владою розробляли вже давно. Як золотоносну жилу. Вона перейшла у день сьогоднішній наче у спадок. Хтось із авторів аж із шкіри пнеться, аби вступити…
Здебільшого — малозначущі особистості. Малоемоційні літератори. Але — зі спробою здобути значущість. Жага субординаційного визнання, чи що… Чи субординаційного мислення?
Чи це не звичайне прагнення прилаштуватися до гурту наче знаних? Аби десь рахуватися-числитись та публікувати у цій надії свої твори… Мрії про переможний в’їзд у літературу…
Може, помиляюсь, але…
Якось дивно, коли мистецтво саме рветься на службу до ідеології… Тож, прагнення письменника чи поета стати членом спілки викликає у мені песимізм… Песимізм щодо природи людини… А творчої — і поготів…
А що думаєте Ви?
Щиро, Олександр Апальков, редактор журналу СЧ.
2 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк ну дуже знаний письменник, дивуюсь, про яку, взагалі, ідеологію йдеться?)
І цей песимізм, здається чимось схожим на буркотіння того, хто засів у пісочниці, на дитяче бажання в ній пограти.
До речі, відбір до вашого журналу відбувається за якістю тексту чи за бажанням кудись вступити?
А от в мене зустрічне до вас питання, як до редактора. Є автори, яких ви знаходите самі - тому що десь прочитали і вам сподобалося чи ви вибираєте з тих, що вам пишуть?
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати