Ото читаєш старі журнали - і ловиш себе на думці, що реінкарнація таки працює . І писати критичні рецензії, ти почав ще в минулому житті.. )))
«Ми настільки нудимося від цього зношеного виду творів, що втратили до них будь-який смак... Виробництво романів дійшло до того, що вони стали посередніми». (The Monthly Review, 1790)
Рецензія з The Critical Review (1780-ті): Критики : автори романів ...замість глибокої психології дають лише «фонтани сліз». Вони писали, що ці книги «випікаються, як гарячі пиріжки», не маючи жодної художньої цінності.
Критики презирливо називали таку літературу «романами для бібліотек-читалень» (Circulating Libraries). Оскільки книги були дорогі, більшість людей брали їх напрокат. Журнали стверджували, що ці бібліотеки заповнені «сміттям», яке не варте паперу, на якому надруковане.
Приклад типової короткої рецензії XVIII ст. :«Черговий роман у двох томах. Ті самі зітхання, ті самі непритомності, та сама неправдоподібна розв’язка. Рекомендуємо автору зайнятися чимось більш корисним для суспільства, ніж псування паперу та дівочих голів».
P. S.
Хоча романи XVIII століття часто претендували на роль моральних наставників, критики бачили в них приховану сексуальність.
- Аргумент: Описи сцен, де героїня тремтить, червоніє або непритомніє від погляду коханого, вважалися «непристойними» для юних читачок. Критики стверджували, що такі описи розпалюють уяву дівчат, роблячи їх морально вразливими до спокус у реальному житті.
5 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиЯк цікаво)
цікаво)))
Ага, а ще будь-який прояв настрою для жінки вважався істерією та лікувався варварськими методами. Висновок один: чоловіче его настільки крихке, що, прикриваючись роллю критика, всіляко намагаються боротися з жіночою сексуальністю. Бо жінка, яка збагнула свої бажання і точно знає, чого хоче, точно не погодиться на аби-якого мужика, аби лиш був у домі.
Тож подумаємо, а що насправді стоїть за такими статтями? Професійність? Ненависть до жінок? Власна неспроможність?
Велике поле для роздумів.
Олена Ранцева, Дивно, у спортивних федераціях ,і досі так вважають. Ні щоб об'єднати всіх у єдиний гендер. Відсталі і не прогресивні, що з них візьмеш...
Ой, пане Германе, та що Ви...
Прикольно, звісно, що Ви знайшли таку стару критику, але... Ну що тоді, що сьогодні - подібні речі, все одно, що вилами по воді водити. В нас із Вами тепер інша мода. Така, що навіть і не снилася критикам минулих років.
А я пропоную Вам уявити, що буде далі, оце вже весело)
Марк Лис, Не хочу навіть уявляти)
Романи того часу дали жінкам простір для емоцій і внутрішнього голосу. Романи ставили під сумнів соціальні ролі. І частина тих самих “гарячих пиріжків” сьогодні входить до світової літературної спадщини)))
Критики казали, що романи розбещують… А може, це був просто страх перед тим, що жінки починають мати власні фантазії й хотіти від життя більшого, ніж вигідний шлюб, покірність і тиша?
Зараз література змінилася. Що в ній має цінність, а що ні — вирішувати читачам, які мають власні думки, переживання і вибір) Дуже рада, що живу у наш час!)))
Герман Харрінгтон, Ви ж писали у блозі про XVIII століття, а не про сучасні “пиріжки” на Букнет)))
Я вже написала, що часи змінилися — як і люди, і самі книги. Літературною спадщиною такі романи навряд чи стануть, але емоції читачам вони все одно дають. Рівно так само, як і будь-який інший жанр)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати