Познайомлю вас з Домініком Греймонтом, його братом та Дарією з нової книги -

 Контракт на падіння

Домінік Греймонт.                                                        Алекс Греймонт.      

А це Домінік та Дарія

Уривок:

— Вона зрадила мені, — відкрито кидає й прямує до дивану перед вимкненим каміном. Сідає на нього з якоюсь важкістю. — Алекс хоче помсти, бо йому доводиться бути зарученим з дівчиною, якої він не хоче, тож він пхає Терезу у моє життя назад, наче це змінить минуле.
Набравши кисню у легені, а заразом і сміливості я йду до Домініка, сідаю навпроти у крісло яке займає зазвичай він, й уважно вивчаю його.
— Ваш біль через зраду Терези це нормально, потрібно його прожити, Домініку, бо це з одна з причин чому ви вибухаєте. Якщо довго стримувати злість, образи, агресію чи ненависть, то рано чи пізно вони все одно знайдуть вихід, але в самий непідходящий момент.
Він відкидається на диван й дивиться на мене з-під напівзаплющених очей, каро-зелений колір вабить, цікаво, що залежно від освітлення вони то зеленіші, то більше подібні до кори дерева.
— Зрада Терези не завдала мені болю, — мабуть, вперше він говорить чесно. — Просто якщо людина зрадить раз, не важливо у який спосіб, то зробить це і вдруге.
Я би мала сказати йому, що ймовірно є такі ситуації, коли люди заслуговують на другий шанс, що бувають такі обставини, коли просто щось стається і ти не здатний на це вплинути, але я не кажу.
— Ви керуєтеся цим правило і в бізнесі, вірно?
— Уся моя сім'я, — всміхається. — Втім, — Греймонт всміхається, — виключення є.
— Конкретніше?
— Ми вміємо давати другі шанси лише своєму колу.
— Тобто, членам родини?
— Так.
— Вас це турбує?
— Ти так хочеш порпатися у моїй голові, Даріє, що це навіть лякає, — відрізає, кутики його губ підняті догори, а голос лукавий, — я гадав, що психолог без досвіду буде дещо менше лізти в чужі мізки.
— Гаразд, — намагаюся, щоб мій голос був спокійним, — що змусило вас рознервуватися, і чому це лякало вашого брата та колишню дівчину? — я сідаю зручніше втримуючи увагу Греймонта ігноруючи його заяви.
— Зміна теми? — всміхається. — Уяви, — він вирівнюється припинивши вдавати лінивого козла, раптом відсуває столик між диваном та кріслом й робить те, чого я точно не очікувала, схопившись за ручки крісла підсуває його до себе, мої ноги опиняються затиснуті між його колінами, він нависає зверху змушуючи дивитись на красиву лінію підборіддя та вуста, а ще вивчати легку неголеність, — що ти зробила щось страшне, — продовжує, немов нічого не сталося, голос лине до мого вуха, пестить теплом шкіру біля скронь, а серце шалено товче в грудях майже завдаючи болю, — щось справді страшне, Даріє, чи хотіла би розкрити це комусь?

Приєднуйся до читання гарячої новинки вже зараз