Вирішив все таки зосередитися на першій великій повісті з циклу "Серце і тінь"   -  "Загублена слобода" 

І вже стикнувся з першою дилемою - як не повбивати головних героїв? І добре, як би це була загроза від злих сил.  Все банальніше  - як і в житті - швидше головні герої повбивають одне одного....

- Відрубати голову,– насуплено сказав Ясінський, підкидаючи поліно в багаття, щоб порятуватися від ранкової вогкості.

   Шарам похмуро глянув на лицаря, і перевів погляд вдалину – верхівки дерев порожевіли, побагряніли  - десь там за лісом здіймалося сонце.

   Густий білий туман, рваним клоччям повільно ховався між кущів та дерев, відступаючи в глибину старого лісу.  Різноголосе птаство ніби змагалося  в переспіві. Часу від часу його переривав тріскотливий перестук дятла або ображене низьке кування зозулі.

 - А потім спалити разом з тілом, щоб вже напевно.

   Маг повільно та глибоко вдихнув, ніби смакуючи.  Йому завжди подобався цей ранковий запах лісу, що бадьорить тіло  і сповнює дух бажанням жити. Напоєний тонким солодкуватим запахом лісових квітів, сухої трави та терпкої живиці.

   Він піднявся з колоди.

- А чого ж ви їй там голову не відрубали? Для чого несли добрих чверть милі на руках до табору?