МЕРЕЖА БРЕХНІ 

— Є одна річ, яку я дуже сильно хочу додати у свою колекцію, — кажу я тихо, піднімаючи на нього очі.

— Скажи, я тобі її дістану, — відповідає він механічно.

— Ой, тобі навіть діставати не доведеться. Вона вже тут.

— Та невже? І що це?

— Ти був правий — не «що», а «хто». Мене цікавиш ти, Князєв. Дуже давно цікавиш. А знаєш, я з тих, хто звик брати те, що його цікавить.

Чоловік мовчить кілька секунд, переварюючи мої слова. Потім видає короткий, нервовий сміх.

— То що? Коли я можу забирати свою плату за виконану угоду?

— Караєва, я знав, що ти скажена, що ти не зовсім товаришуєш з головою, але щоб настільки…

Відходжу на крок назад, даючи йому трохи простору і повітря. Посміхаюся ще ширше.

— Ти не зрозумів, хлопчику, я не жартую. І якщо я щось хочу — я це отримую. Тому змирися з тим, що в тебе не так багато часу вільно погуляти. А потім я заберу тебе в свою колекцію.