«  А хлопчина виявився зовсім не простим», — Хаук усміхнувся й відкинувся на спинку різьбленого трону. Передчуття не підвело. Він спостерігав, як гість іде до їхнього столу: за хлоп’ячою незграбністю ховалася грація дикої кішки.

— Вітаю тебе, Яструбе, великий володарю і воїне! — Лоріель низько вклонився, по його плечах розсипалися рвані пасма.

Голос звучав сильно. Прямий і цупкий погляд пронизував наскрізь — так дивляться старці, а не хлопчиська. Так вміла дивитися лише Вахі.

«Ясновидець», — зрозумів Хаук.

— Північ у боргу перед тобою, Слуга Великого, — король вклонився , вітаючи бренна як рівного. — Кожен Інший вважатиме за честь потиснути твою руку. Наш дім — і твій дім.

— Я вдячний тобі за теплий прийом і приймаю запрошення, — Лоріель притиснув долоню до грудей.

Він підійшов до Алії й опустився на коліно біля її ніг.

Сьогодні продовження історії!!!  https://booknet.ua/book/alyasila-vognyu-b415006

До відома читачів: назву першої книги дилогії буде змінено на " Алія. Полон Вогню"