Сьогодні згадала, що майже 3 роки тому записала фольклор. Казку, яка передавалася від покоління до покоління. Уже 6 років, як немає бубусі, яка розказувала цю казку мені. Тому я вирішила фольклор нашого роду записати та опублікувати. Це була найкраща казка мого дитинства "Хлопчик на павутиннячку". А чи є у Вас такі оповіді чи казки, які передавалися в роду?
В мене є казка. Вона передавалася тоже довго з поколінь у поколіня, я уже не помню скіки літ.
Жив був царь. І було у нього «Озеро Таланту». Там можна було купатись тіки людям, які мали талант. Іншим було строго запрещєно в тому озері купатись. А якшо хтось скупаєся втому озирі без таланту, то в того виростуть руки з задниці.
Пройшов час.
І запанував в тому царстві золотий вік. Більшість людей мало дополнітєльні руки і робили ними в 2 рази більше усякої роботи. Всі були довольні.
Пройшов ще час.
Те царство розпалось під гнітом часу. люди порозбрідались по світу. А озеро осталось.
Ото і вся казка. Піду оддохну, бо руки дополнітєльні писать заморились.
Любі читачі, запрошую вас до нової історії! ❣️їй 32, йому 22 ❣️випадкова вагітність ❣️він закохується першим ❣️футбол і команда ❣️дуже відверто Я переплутала номер у готелі і переспала з незнайомцем. Та я навіть
Коли я починала писати "Не за сценарієм" — Марко мав бути простим. Легковажний, безвідповідальний, трохи набридливий. Такий що дратує з першої сцени. Але він вийшов іншим. Десь між другим і третім розділом він почав
❣️Мій особливий другорядний персонаж❣️
Як же він мені сподобався)Поки чекаємо на його появу, а це буде в понеділок у Порушеній клятві, тримайте невеликий уривок:
— Саме так я й відреагувала. Він ще трохи помовчав,
Вимкни світло та забудь про затишні уявлення про потойбіччя з білими хмаринками чи тихими цвинтарями. Для наших предків світ мертвих був не просто абстрактним місцем упокоєння — це була цілком конкретна, матеріальна
Починається ось так: Весна була прохолодною. По небу пливли хмари, погрожуючи дощем, який так і не зірвався. Сонний Київ прокинувся й загудів у звичному ритмі міста. Дівчина куталася у весняну куртку, прикриваючись від
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти♥️♥️♥️
Кіт Анатолій, ❤️❤️❤️
В мене є казка. Вона передавалася тоже довго з поколінь у поколіня, я уже не помню скіки літ.
Жив був царь. І було у нього «Озеро Таланту». Там можна було купатись тіки людям, які мали талант. Іншим було строго запрещєно в тому озері купатись. А якшо хтось скупаєся втому озирі без таланту, то в того виростуть руки з задниці.
Пройшов час.
І запанував в тому царстві золотий вік. Більшість людей мало дополнітєльні руки і робили ними в 2 рази більше усякої роботи. Всі були довольні.
Пройшов ще час.
Те царство розпалось під гнітом часу. люди порозбрідались по світу. А озеро осталось.
Ото і вся казка. Піду оддохну, бо руки дополнітєльні писать заморились.
Грудна Жаба, Цікаво))
В мене таких казок нема, але історія моєї родини та її таємниці самі по собі як цікава історія ❤️
Марія Бруа, У мене також є таке))
✨❤️✨
Дана Новак, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати