Сьогодні згадала, що майже 3 роки тому записала фольклор. Казку, яка передавалася від покоління до покоління. Уже 6 років, як немає бубусі, яка розказувала цю казку мені. Тому я вирішила фольклор нашого роду записати та опублікувати. Це була найкраща казка мого дитинства "Хлопчик на павутиннячку". А чи є у Вас такі оповіді чи казки, які передавалися в роду?
В мене є казка. Вона передавалася тоже довго з поколінь у поколіня, я уже не помню скіки літ.
Жив був царь. І було у нього «Озеро Таланту». Там можна було купатись тіки людям, які мали талант. Іншим було строго запрещєно в тому озері купатись. А якшо хтось скупаєся втому озирі без таланту, то в того виростуть руки з задниці.
Пройшов час.
І запанував в тому царстві золотий вік. Більшість людей мало дополнітєльні руки і робили ними в 2 рази більше усякої роботи. Всі були довольні.
Пройшов ще час.
Те царство розпалось під гнітом часу. люди порозбрідались по світу. А озеро осталось.
Ото і вся казка. Піду оддохну, бо руки дополнітєльні писать заморились.
Зверніть, будь ласка, увагу на нового автора на порталі, котрий з перших історій, з перших рядків вже зарекомендував себе з неймовірної сторони! Людина, яка памʼятала мене неправильно Він не мав закохуватися в неї.
Вона
Дивовижно, як людина, що має неабиякий хист псувати життя оточенню, може так добре знатися на подарунках. Бути серед людей не його вибір, але це зовсім не означає, що він неуважний до тих, кого сам обрав.
А ви знаєте, що в історії "Прости мені моє мовчання" був ще один варіант обкладинки. Ось такий: Мені вона теж дуже подобалась, але як зауважили читачі в ТГ, у маленькому форматі це будуть дрібні, незрозумілі деталі.
Він хоче, щоб я його обрала. Але чи готовий прийняти відмову? Радослав рушив уперед, впевнений, що я піду за ним. Я йшла не тому, що підкорилася його впевненості, а тому, що хотіла почути продовження. — Чого ти хочеш
Приводжу Едварда до обласної лікарні, у якій у мене є знайомий хірург. У моїй професії без таких зв'язків не обійтися. Поки Богдан Сергійович оглядає хлопця, сиджу під кабінетом, замислившись. Може, у Ніки з Едвардом щось
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
4 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти♥️♥️♥️
Кіт Анатолій, ❤️❤️❤️
В мене є казка. Вона передавалася тоже довго з поколінь у поколіня, я уже не помню скіки літ.
Жив був царь. І було у нього «Озеро Таланту». Там можна було купатись тіки людям, які мали талант. Іншим було строго запрещєно в тому озері купатись. А якшо хтось скупаєся втому озирі без таланту, то в того виростуть руки з задниці.
Пройшов час.
І запанував в тому царстві золотий вік. Більшість людей мало дополнітєльні руки і робили ними в 2 рази більше усякої роботи. Всі були довольні.
Пройшов ще час.
Те царство розпалось під гнітом часу. люди порозбрідались по світу. А озеро осталось.
Ото і вся казка. Піду оддохну, бо руки дополнітєльні писать заморились.
Грудна Жаба, Цікаво))
В мене таких казок нема, але історія моєї родини та її таємниці самі по собі як цікава історія ❤️
Марія Бруа, У мене також є таке))
✨❤️✨
Дана Новак, ❤️❤️❤️
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати