Останній акорд, або Зубажіння по-іншосвітовому

Настрій був – наче в бойового офіцера, якому дали під командування цілий взвод аватарів. Або в завгоспа, який дізнався, що на складі все вже вкрадено до нього. Коротше, препаскудний був настрій.

По-перше, з самого ранку лив дощ, під яким я відтоді й сидів. А був вже, на хвилинку, майже обід! А по-друге… Був вже обід, а в моїй мисці досі жалісно дзенькала усього пара мідяків. Не те щоб це було важливо – сидіти тут і косплеїти жебрака на мінімалках не було моєю основною метою. Але ж все одно, могли б і побільше кидати, жмикрути! Жодної поваги до збіднілих людей! Калавур! Зубажіння! На піввареника й то не вистачає!

Чого, спитаєте, я тут сиджу й зображаю короля Літра… ее, тобто Ліра, у найгірший період його життя? Для цього треба знов трохи заглибитись у минуле…

Заглибтеся в минуле разом із Дзеном - і дізнаєтесь, у чому річ ;) А ще - в останньому розділі ви обов'язково дізнаєтесь:

 - чи є в магічному світі гаджети (знаєте, як кажуть? "Ну і гад же ти!");
 - як виє дурний пугач;
 - чи дійсно гноми - нацисти, чи хтось таки себе накручує;
 - що буде, якщо потрапити у дурну компанію (особливо якщо захотів потрапити туди сам);
 - і до чого тут творчість Тараса Григоровича (цілком можливо, що й ні до чого).

 
 На фото - штандарт-майстер Строрі та бойовики клану фон Браун (хто читав Сяйво, той знає). Ну і ще портрет якогось чувака на стіні хх)))