#11 Сліпе побачення з моєю книгою

В Уляни проходить крута подія, і я теж вирішила запросити вас на побачення з моєю книжкою — ну а чому б і ні? Суть така:

  1. Почитайте про персонажа, яким була б моя книжка якби була людиною, ну або не людиною, а істотою, але це не важливо:))) 
  2. Висловіть ваше бажання сходити з персонажем на побачення в коментарях до мого допису.
  3. Я дам вам посилання на книжку, а ви спробуєте прочитати перші п’ять розділів.
  4. І, звісно, мені б дуже хотілося коментаря. Що, як не коментарі читачів, тішить душу старого графомана?

Дякую Ульяні за круту ідею! Ну а тепер, власне, персонаж:

 

О, привіт! Шо ти, як воно? Розповісти тобі історію? Історію кохання? Ну, в усякому разі, вона точно про кохання, ясно:) Ну, трохи не тільки про кохання, а ще й про секрети. Про старі рани й нові цілі. Про те, як ми часто впритул не бачимо людей, які просто в нас під носом. Було в тебе таке, щоб хтось із давно знайомих тобі людей раптом відкрився з іншого боку? Поганого чи хорошого — не важливо. Важливо, що в усіх нас є дві сторони або більше. Навіть у тебе, так? Коротше, слухай…

Якби я була дівчиною, я була б худенькою, брюнеткою, невисокого зросту й не надто виразної зовнішності, без пишних грудей чи пухких губ. Просто дівчина, ясно? Таких мільйони. Але це тільки на перший погляд.

Або я була б блондинкою, затягнутою в чорну шкіру, що мчить нічним містом на мотоциклі, що знає ціну надто багатьом речам у цьому житті. Але це була б нічна я, а яка я була б удень?

Якби я був хлопцем, то, звісно, був би рок-зіркою, ну а чому ні? Із гривою світлого волосся та очима-крижинами. І я б співав, шепотів, плакав, віщував, умовляв, наказував — творив би своїм голосом справжні дива. І писав би свої пісні тільки для неї однієї. Чи не тільки?

Хоча, можливо, я просто був би красивим. Охрінєнно красивим, пекучим брюнетом, таким, щоб дівчата танули від самої моєї усмішки. І тільки зміна їхніх тіл у моєму ліжку мене б і цікавила, кругообіг дівчат у природі. А може і це була б маска?

Якби я був письменником… Чи була?

Якби я був музикою… Якби я була певна, що це назавжди… Якби я вчасно побачив... Якби я більше нічого не боялася…

Це портрет без портрета, так? Кручу-верчу, заплутати хочу :) Позолоти ручку, дай монетку! Що в монетки є? Аверс і реверс… Ходімо, я розповім тобі історію!

 

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Белла Ісфрелла
06.05.2026, 10:06:39

❤️❤️

Софія Лісовська
06.05.2026, 14:02:44

Белла Ісфрелла, ❤️❤️❤️

avatar
Ана Харві
06.05.2026, 00:35:16

У вас дуже прикольна мова подачі!✨ прям вау)) зачиталась, і навіть не помітила, як дійшла до кінця блогу ❤️

Софія Лісовська
06.05.2026, 00:46:11

Ана Харві, Дякую на доброму слові) ходіть читати книжку!

avatar
Уляна
06.05.2026, 00:00:11

Ви дуже круто описали і підтримали цю гру, я аж затримала подих❤️❤️❤️ Йду на побачення☺️

Софія Лісовська
06.05.2026, 00:25:24

Уляна, https://lnk.booknet.ua/01kqx0fphh1mnasdtxm6d489r7 приходь, я розповім тобі історію)))

Інші блоги
Тінь залізного черепа - Новинка
Тут буде жорстко. Злам особистості. Насильство. Криваві сцени. Та головне інше. Їх ненависть продиктована системою і суспільством. Але коли вони насміляться відкинути зайве, то побачать врешті один одного. І в момент, коли
❣️анонсую другий флешмоб "Осіння пристарсть"❣️
Дорогі мої читачі та колеги автори!❣️ Як я і обіцяла, прийшов час анонсувати мій другий великий флешмоб, який стартує вже з 14 вересня. Коли дні стають коротшими, а вечори — холоднішими, так хочеться затишку, тепла та
І що з цим робити?
— Григорію, не треба… — кажу тихо, але Назаренко мене чує. Він відпускає Влада і встає, обтрушуючи сніг з одягу. — Ей, братику! — Стас намагається привести Влада до тями та при цьому зло зиркає на Назаренка, але
Від Брехні До Мітки найгірший рейтинг
Я дуже розстроєна через цю роботу. Виклала 3 главу, і навіть не хочу блог розписувати як зазвичай. Єдина робота яку не читають, як решта. Хоча вона цікава. Звіро-люди. Хоча я всерівно потрохи викладу усі 10 розділів. Не розумію
Покоління оффлайн
Привіт, друзі! Сьогодні я ділюся з вами текстом, який написав ледь не на одному подиху. Це верлібр "Покоління оффлайн". Це історія про нас. Про тих, хто виріс на зламі епох — між затишною аналоговою тишею і теперішньою
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше