Додано
03.05.26 21:31:34
Оновлення "Безлюдний острів": Проспав своє кохання
Єва поїхала, але життя на "Безлюдному острові" продовжується.
Після плідної творчої ночі Горан спав до обіду, а коли прокинувся, знову побачив Дінку. Вона вперто не хотіла їхати з острову, переслідуючи свою ціль. Щоб не бачити колишню, Горан вирушив на прогулянку і дійшов до стареньких. Але тут його чекав сюрприз.
– Учора до нас прибігла Єва, – розповіла Злата.
– Єва?! Коли?! – Горан аж підскочив з лави.
– Десь в обід, після того, як ти пішов. І прохала допомогти, тому що її вбивають, – розповіла Злата.
– Вбивають?! – Горан витріщив очі. – Хто?
– Не знаю, – знизала плечима Злата. – Ми ж не розуміємо її мову.
– І що ви?
– Ми її сховали! – гордо запевнив Марік.
– То де вона зараз? – вигукнув Горан.
– Не знаємо, – відповіла Злата. – Після того, як ми її сховали у себе, прийшли два чоловіка, її знайомі. Вони поговорили, мабуть звали її з собою. Але вона лишилася у нас. Плакала весь вечір і мабуть всю ніч. Бідолашна! Питали, що трапилося, але ж ми нічого не зрозуміли, нажаль.
– То вона всю ніч була у вас?! – Горан не міг повірити.
В той час, коли він строчив той клятий сценарій, Єва була лише у двох кроках від нього! Як би він знав! Він би прибіг сюди і вони б усе з’ясували. Він би пояснив, що Дінка збрехала… І вони б зараз були разом…
– Була, – запевнила Злата. – А вранці, коли ми прокинулися, її вже не було. Вона зникла.
Переходьте до нової глави за посиланням, або натискайте на зображення і читайте продовження))
Частина 26. Проспав своє кохання
Лана Нова
279
відслідковують
Інші блоги
Поки писала «Авіалону», я поступово підбирала образи своїх героїв. Не тому, що хотіла повністю списати їх із когось, а тому, що так легше бачити персонажа під час написання. Вирішила трохи привідкрити цю частину роботи
Привітик! Сьогодні я хотіла поділитися деякою інформацією про нову книгу. Я зараз на десятому розділі. Знаєте, мені навіть не хочеться ходити по квартирі й орати: — Бля... бляха-муха, що це за... УЖАС! Але сьогодні
Інколи ловлю себе на думці, що натхнення стає тихішим, коли не відчуваєш відгуку. Ніби починаєш сумніватися: а чи потрібні комусь твої слова, твої історії, твої думки?
І тоді виникає інше запитання. Можливо, це ще один іспит?
Нова глава! Померла біля вівтаря, але щойно розплющила очі… над головою меч химерного принца, вона на колінах.
– За замах на принца – смертна кара! – звинувачення від натовпу на площі.
Який принц? Замах? Поверніть
Привіт, мої любі! Наробила для вас нових соковитих артів до історії і просто не можу не нагадати про цей божевільний коктейль із адреналіну, таємниць та темної естетики! Вирішила вам сьогодні нагадати про свою роботу Відлуння

10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Крісті Ко, Дякую!!!❤️
♥️♥️♥️
Кіт Анатолій, Дякую!!!❤️
Мабуть, таки проспав... Та сподіваємось на краще)
Ларія Ковальська, Якби він знав... Але Горан не здається)) Дякую, що читаєте!❤️
❣️❣️❣️
Ромул Шерідан, Дякую!!!
❤️❤️❤️
Христина Вілем, Дякую!!!
❤️❤️❤️
Стасія Мун, Дякую!!!
непогане, мабуть, місце))
Лана Нова, Можливість, скоріш за все, буде не скоро)))
Втім, дякую)
❤️❤️❤️
Олена Родан, Дякую! ❤️❤️❤️
❤️✨❤️✨❤️
Тея Калиновська, Дякую за коментар!
♥️♥️♥️
Олена Ранцева, Дякую за підтримку!!!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати