Додано
02.05.26 23:59:26
Коли скелі починають дихати...
Сьогодні вийшла глава, яку я писала затамувавши подих. Глава про момент, коли просто вдячність перетворюється на щось палке і неминуче.
Віола вперше одягає сукню, яка робить її надто помітною для Елая. Між ними більше не двадцять років різниці. Тепер вони — дві тіні, що неминуче тягнуться одна до одної проти волі та здорового глузду.
«Я маю бути її скелею», — думав він.
«Мені потрібні ви», — прошепотіла вона.

Агнія Бурне
198
відслідковують
Інші блоги
Знижка ? 20% 19.08 "Син Багрія. Спадкоємець за угодою" - Привіт, Лізо, - тихо прокашлююсь. Горло судомить лише від її присутності. - Якщо чесно, не сподівався від тебе рішучих дій. - А ти думав, що я буду спокійно
Ну що, я повернулася ))
На відпочинку було добре: океан чарівний, хоча й холодний, морозива вдосталь, всі котики, що я зустріла підчас подорожі - милі і дозволили себе почухати))) Загалом, я втомлена, але дуже задоволена. Хоча
Доброго часу доби, шановне панство. Короткий допис, бо вчора уже вас діставала своїми писулями)) Отож, сьогодні діє знижка на книгу «Паперові квіти». Нині вона в передплаті, а це єдина знижка. Тому, якщо відкладали
❤️ У мене для вас маленька новина! Нарешті я створила Telegram-канал ❣️❣️ Там буде все те, чого не завжди вистачає в блозі: візуалізація героїв і сцен, уривки майбутніх розділів, спойлери , мої думки під час написання
«Синхронізація з порожнечею» талановитого автора Богдана Жура — це друга книга, з якою я познайомилася в межах марафону «Прочитай мене» від Елани Чунту. Користуючись нагодою, хочу
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати