У уяви є темна сторона. Коли ти 24/7 у сюжеті, межі між реальністю та текстом починають стиратися.
В юності я фанатично писала фантастичне оповідання про іншопланетян. Занурення було стовідсотковим. І ось одного разу, зайшовши у звичайний автобус, я побачила їх — дві постаті, точнісінько як із моїх чернеток.
Зараз, через роки, я можу списати це на емпатію до власних світів, самонавіювання або дику втому. Але тоді я злякалася. Мені здалося, що я перейшла якусь межу, і світ буквально «показав» мені те, що мало залишитися на папері. Після цього випадку я замовкла як автор на дуже довгий час. Страх виявився сильнішим за бажання творити.
Тільки зараз я знаходжу в собі сили повернутися до текстів.
Колеги, питання до вас: чи траплялися у вас подібні «ігри розуму»? Чи бачили ви своїх героїв у натовпі або лякаючі збіги зі своїх книг у реальності? Де для вас проходить межа між глибоким зануренням у творчість і небезпечними іграми уяви?
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТрохи Езотерики:
Кажуть, що людина не може вигадати нічого такого, щоб не існувало в Реальності. Є таке собі загальне космічне інформаційне хмарне сховище - Акаша. Там зберігаються вся інформація)))
І в певний час ця інформація може бути реалізована на грубому плані.)))
Так що всім любителям жахастиків - приготуватися ))
Герман Харрінгтон, Германе, дякую за такий незвичайний погляд! Думка про «космічну хмару» Акаші звучить дуже масштабно і навіть трохи містично. Але мені зараз все ж таки спокійніше вірити в те, що все це — лише плід моєї фантазії.Зараз я якраз працюю над другою книгою про апокаліпсис у дусі Кінга. Для мене дуже важливо відчувати, що я сама керую сюжетом і веду його до хорошого фіналу. Це мій спосіб перетворити страх на творення і залишити всі «жахастики» тільки на папері. Дякую, що поділилися своїми думками, це дуже цікавий ракурс на творчість!
От тому я й не видумую страшилкі)))
Лана Нова, Лано, неймовірно рада знову бачити вас у коментарях! Ваша підтримка ще з перших глав моєї драми була для мене дуже важливою.
І я вас розумію! ? Після того випадку в автобусі я теж зробила довгу паузу. Але зараз якраз пишу чернетку про апокаліпсис, і мій новий герой зовсім інший — він прийшов не лякати, а захищати й «вирішувати питання». Виявилося, що навіть у похмурому сюжеті в дусі Кінга можна знайти стільки світлих почуттів! Для мене це стало найкращою терапією — писати про любов, яка виявляється сильнішою за будь-який кінець світу. Сподіваюся, цей герой зможе вас заінтригувати саме своєю людяністю!
В мене такого нема, але інколи так поглиблююся в сюжет, що не можу відірватися від написання.
Агнія Бурне, Кометар з побажаннями видалила випадково, пишу з телефону. Щиро дякую! ❤️❤️❤️
Кожен день бачу своїх героїв у натовпі.
зануреня у творчість ніколи не було, але героїв своїх бачу регулярно у натовпі
Грудна Жаба, ❤️
У натовпі не бачу. Але відчуття, що вони існують десь є))
Ромул Шерідан, ❤️
Даже більше скажу - інколи знайти серед натовпу когось НЕ з моїх книг дуже важко.
Весь натовп суцільно і повністю інколи складається з моїх героїв. Ото де страшно тоді.
Марія Рід, ❤️
Просто межа між нашим світом та тонким планом дуже «тонка» і через звичайний намір, або постійні думки ми притягуємо все що завгодно, а емоційні письменники — це дуже легка здобич.
Я собі придумала техніку «кімнати». Для кожної книга своя кімната у голові - читай уяві - і за двері в мене ніхто не вислизає.
Олекса Мун (Alexa Moon), ❤️ ❤️ ❤️
В мене такого немає. Але я розумію, чого вам стало страшно)
Дієз Алго, Дякую за розуміння! Тоді це справді здалося чимось поза межами норми. Приємно знати, що колеги-автори не вважають це божевіллям, а бачать у цьому особливість нашої професії
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати