Сповідь «стихійного» автора
Нещодавно читала пост колеги про прагматичний підхід: плани, графіки, жорстка структура, перемикання між проєктами за таймером... Читала і відчувала себе інопланетянкою. Бо в мене все інакше. У мене — стихія.
Якщо ви, як і я, не знаєте, чим закінчиться сцена, коли сідаєте її писати — цей пост для вас. Давайте легалізуємо наш авторський «хаос».
Плани створені, щоб їх порушувати
Буквально на днях я сідала писати розділ, де один із героїв мав загинути від рук ворога. Логічно? Так. За планом? Цілком. Але в процесі сталося «раптом». Персонаж, який мав завдати удару, раптово передумав, а той, хто вважався другорядним, викинув таке, що довелося перекроювати долі одразу трьох. У результаті замість передбачуваної розправи я отримала глибоку особисту драму, яку не змогла б вигадати спеціально.
Мій висновок: Персонажі часто розумніші за автора. Якщо вони опираються вашій волі — не душіть їх. У цьому «бунті» народжується справжнє життя, яке неможливо прорахувати заздалегідь.
Сюжет як потік (і голосові нотатки)
У мене немає можливості годинами висиджувати розділи в тиші. Тексти приходять самі, найчастіше у вигляді діалогів, поки я займаюся справами. Мій найкращий друг — голосовий блокнот. Я записую фрагменти розмов дорогою, у чергах, у перервах.
Іноді я можу «стрибнути» на п'ять розділів уперед, бо героїня раптом вирішила, що їй життєво необхідний союз із певною людиною прямо зараз. Не через місяць, а в цю секунду. Хаос? Можливо. Але це логіка живого організму, який росте так, як йому потрібно, а не за лінійкою.
Редакторська петля: усушити чи наростити?
Ми з «плановими» авторами схожі в одному: даємо розділу «відстоятися». Але мій процес редагування — це вічні гойдалки.
То я стаю суворим цензором і «усушую» текст, прагнучи лаконічності.
То розумію, що разом із зайвими словами вихлюпнула магію, і починаю заново «нарощувати м'ясо»: повертати запахи, звуки, тактильні відчуття. Інакше сцена здається занадто механічною.
Ціна занурення
Бути «автором-садівником» — це енергозатратно. Ти не просто будуєш будинок за кресленням, ти щоразу проживаєш усе, що відчувають герої: крижану воду, лють зради чи страх невідомості. Після такого розділу почуваєшся як вичавлений лимон. Але саме це занурення дає ту щільність атмосфери, яку читач відчуває шкірою.
Дорогі «архітектори», я щиро захоплююся вашою дисципліною! Але свої стихійні осяяння та героїв-бунтарів я не проміняю навіть на найідеальніше креслення.
А як пишете ви? Ви за сувору геометрію сюжету чи за стрибок у невідомість?
19 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиКолись я писала виключно на натхненні, але такі історії закінчувалися на кількох розділах і книга ніколи не завершувалася. Можливо, хтось може постійно писати так, але я змогла дописувати книги лише, коли почала складати план. Але це не виключає того, що я можу написати якусь сцену чи діалог для майбутніх розділів в чернетку, так само як і те, що я можу щось змінити в плані. Він приблизний. Але є. Для того, щоб потім годинами не сидіти над відкритим файлом і не думати: а куди далі? :) Але в кожного свій шлях. Тут вже як кому зручно. Головне - результат.
Дуже відгукнувся ваш пост, хоч я і стою на протилежному боці - у таборі «архітекторів» ))) Я тільки вчуся, тому для мене чітке планування - це єдиний спосіб не загубитися. Поки що я не відчуваю в собі тієї майстерності, щоб дати героям повну волю, бо просто боюся, що історія розсиплеться.
У моїй голові сюжет спочатку виглядає як яскраві «уламки» сцен, які мені дуже подобаються. Але щоб з’єднати їх у цілісну та цікаву історію, мені потрібен детальний план від першого до останнього розділу. Без нього проміжні сцени виходять сухими, а я сама починаю губитися в тексті.
Плюс - пасхалки! Я обожнюю закладати гачки на початку, які мають «вистрілити» в кінці. Тримати все це в голові без креслення просто неможливо. Звісно, на етапі створення ідеї сюжет може змінюватися, але коли я вже переходжу до тексту - намагаюся йти чітко по графіку. Інакше я б писала одну книгу роками, а читачі й так постійно нагадують, що хочуть продовження якомога швидше!)))
Гарна тема для обговорення))). Тож, натхнення вашим «бунтарям», а мені - терпіння з моїми схемами! ❤️✍️
Зодча Тіней, ❤️❤️❤️
Нічого не міг завершити, поки не став писати повний план. Саме все, та ще з невеличким описом, що повинно бути. Звісно, персонажі щось починають робити з часом інше. Плани летять кудись. Але все одно, є структура, є розуміння. Головне, як на мене, це встигнути в певний проміжок часу. Місяць, два... три. Але як затягнеш більше, то потрібна нова задача, хоч стій, хоч стріляй... Стає нецікаво, нудно.
Зодча Тіней, Навзаєм!
Розділяю ваш стихійний підхід (◍•ᴗ•◍)✧*。В мене плани не працють, тільки суцільний потік ≽^•⩊•^≼
Зодча Тіней, ♥️♥️♥️
Я за графіком можу писати максимум пару днів, потім все летить шкереберть))
Марія Бруа, ❤️❤️❤️
Я змішаний тип) Для великих історій пишу план, а для історій поменше - тільки в моменті, тільки хардкор!)))
Зодча Тіней, ❤️❤️❤️
Дуже знайомо)
Василенко Сергій, Обіймаю рідну душу "садівника";)❤️
Графіки? Планування? Ага, зараз))
В мене може бути десь тиждень пауза, а потім за ніч сів наклепав три розділи (замість поспати нормально)
Очерет, Поспати коли героям припекло діяти? Це точно не про нас!))) Дуже вас розумію!
Мій план - нічого не планувати.
План декому допомагає розслабитись, да...
Але я не курю.
Грудна Жаба, О, тоді, можливо, все-таки план?;) Я маю на увазі, спробувати змінити підхід просто заради експерименту, раптом допоможе)
Ой, це про мене) В мене герої такий хаос творять, що я за голову хапаюся)
Джул, Обіймаю і дякую за підтримку ❤️
Я ще вчуся)) Але, насправді, кожен має право на свій стиль і підхід.
Ромул Шерідан, Звісно, це так! І саме тому нам так цікаво і корисно спілкуватися, обговорювати різні підходи, навчатися один у одного. Щиро дякую вам за підтримку ❤️
❤️❤️❤️
Віккі Грант, Щиро дякую ❤️
❣️❣️❣️
Крісті Ко, Дякую за підтримку ❤️
Я за баланс)
Будую основу для саду, розраховую де будуть які квіти, рослинки, деревця, огорожі, а вже потім беру кожну ділянку окремо і даю собі повну свободу у цих межах) Тоді оглядаю загальний план цього саду, щось проріджую, щось додаю, прополюю від бур'янців)
Архітектор-садівник може звучати страшнувато, та як тут вже зазначив пан Ромул: кожен автор має власний підхід і він буде правильним для нього)
Натхнення та наснаги на втілення всіх Ваших задумів ✨❤️
Кайла Броді-Тернер, О, ваш сад - то справжній Версаль, з його вишуканою красою і це чудово! Дякую вам за добрі слова і від всього серця навзаєм ❤️
Я думала, всі так пишуть ) Виявляється, є графіки і плани. Ну, це хто як звик, кожен пише так, як зручно саме йому і цим ми всі круті ❤️ Ще зауважу, що певно в усіх авторів є нотатники - або під рукою або в телефоні. В мене графіки теж є, але горе-горечко - я в них ніколи не можу втиснутися )) Ну, і ще все залежить від жанру - якщо це детектив, то тут потрібно добряче подумати. щоб заплутати читача. А для цього книга має бути структурована та чітко розпланована. Хоча в мене і тут по ходу п'єси бувають свої повороти, які в моменті виявляються набагато крутіші, ніж ті, що я придумала спочатку.
Ріна Март, Як я вас розумію! Саме про такий момент я згадувала в дописі, коли герой неочікувано "здав" не того))) Якщо чесно, я думала, що письменників "архітекторів" більше і очикуаала на критику, але побачивши кількість коментарів "садівників" приємно вражена!
Читала ваш допис і ловила себе на думці, що ніби написано про мене. Я також ніколи не знаю кінцівку і про що писатиму в наступному розділі, історія розвивається ніби окремо від мене. Це так захопливо, наче читаю книгу чи дивлюся фільм в себе в голові.
Інна Сидорчук, Ох, я вже тричі кінцівку змінювала))) Знаю, що буде складно і гаряче, але як само - це інтрига, яка не дає розслабитися навіть мені, як письменниці.
О, це прямо про мене. План є — але герої все одно роблять по-своєму. І чесно? Саме тоді історія стає найкращою.
Гончарчик Мілана, А яке це задоволення, усвідомлювати, що твої герої, нарешті, заговорили по-справжньому!)
Не знаю, в мене план - це, умовно, писати в день близько 15-20к знаків. Або, якщо вже написано, то редагувати 3-4 частини.
А щодо плану до історії... На мій погляд, коли історія йде не за планом - це перша ознака того, що вона живе. А жива історія завжди буде цікавішою за розплановану історію.
Марк Лис, Я якраз прагну до вашого підходу у кількості знаків та редактурі. Поки не дуже, але я намагаюся) Повністю згодна свами, "жива" історія і план погано поєднуються.
Я садівник) Але писати таким чином можна лише тоді, коли ти добре знайомий з темою. Бо інакше наробиш ляпів і не факт, що закінчиш.
Дієз Алго, Саме тому у мене завжди є "запас" з десяти розділів і ще нотатки на три арки вперед) Причому нотатків неймовірна кількість. Дякувати програмі yWriter7, в ній дуже зручно керувати цим хаосом. Поки мої готові розділи відстоюються, я пишу наступні та завжди можу щось підправити саме завдяки цій "подушці безпеки".
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати