Додано
21.04.26 10:10:36
Як пояснити сину правду про його батька?
Мій колишній зник вісім років тому, щойно дізнався про те, що я вагітна його дитиною. Але я просто не могла розповісти про це сину. І він кожен рік загадує тільки одне бажання: щоб його тато повернувся. Як же боляче на це дивитися! І як наважитися розповісти сину правду?
Я сама здивувалася, коли одного дня бажання сина здіснилося. Мій колишній повернувся. Але тільки для того, щоб його в мене забрати. Та ще й верзе якісь нісенітниці про те, що він з іншого світу і місце мого сина саме там! Я ж можу піти з ними тільки за умови фіктивного шлюбу!
Запрошую тих, хто ще не читав, до книги "Колишній з іншого світу"!
УРИВОК З КНИГИ:
– Мамо, мамо, тато повернувся! – дзвінкий голос сина, який вбіг на кухню, змусив мене отямитися.
Я різко обернулася і встигла спіймати Дмитрика, що кинувся до мене. Він міцно обійняв мене за талію і підняв сяйнисте від щастя обличчя.
– Я ж тобі казав, що він повернеться! Казав же!
Кроків Кирила я не почула. Він, попри свої значні розміри, примудрявся ходити майже безшумно. Це завжди лише посилювало мої асоціації з чорним ягуаром. Але навіть не почувши його наближення, я всім своїм єством знала – він тут. Стоїть на порозі кухні і дивиться на мене.
А я не могла знайти в собі сили підняти голову та подивитися у відповідь. Усередині вирувало стільки всього суперечливого, що потрібний був хоча б маленький перепочинок. Щоб зрозуміти, як реагувати на його повернення. Що робити далі?
Скільки разів я уявляла собі цей момент! Те, як я зустріну Кирила, якщо він таки повернеться. Скільки йому висловлю! Виплесну все обурення, образу, біль, що накопичилися в душі за минулі роки.
Але зараз ці емоції поєднувалися з якоюсь незрозумілою і принизливою радістю. Прямо собакою почуваюся, яка дочекалася улюбленого господаря. І це злило!
Втім, багато залежатиме від того, що скаже Кирил. Як пояснить свою відсутність. Може, й справді була вагома причина, чому він поїхав, навіть не попрощавшись?
Ну ось, я, як остання ідіотка, все ще вірю у казки!
Розсердившись на себе, вирішила, що далі відтягувати неминуче не варто. Підняла голову й одразу відчула, як серце бухнулося кудись униз, а потім підстрибнуло до горла.
Це й справді був він! Не якась помилка чи непорозуміння. Кирил Мирський стояв на порозі моєї кухні, від чого вона одразу здалася вдвічі меншою. Вдягнений у чорну сорочку та темні джинси. Все такий же гарний, впевнений у собі. Тільки змужнілий і доросліший. Вже не молодий хижак, а материй звір, що досяг своєї повної сили. З жорсткішим поглядом, що пробирав до кісток.
Його бурштинові очі невідривно дивилися на мене. Захотілося зіщулитися від їхнього виразу і знову опустити голову. Але я стрималася. Не мені треба відчувати незручність і ховати очі, а цьому зрадникові! І я підняла підборіддя, придушивши боягузливі реакції тіла.
– Чому ти вирішив, що це твій батько, Дмитрику? Ти ж його ніколи не бачив, – сухувато запитала у сина.
Хоча призначено це було, скоріше, для Кирила. Нехай відчує хоч якийсь докір сумління!
– Я просто це знаю, – з твердою переконаністю заявив син і відліпився від мене. – Це ж мій тато, правда?
Збрехати, дивлячись у променисті від щастя і надії очі сина, я не змогла.
– Так, ти маєш рацію, Дмитро. Це твій тато. А тепер ти не міг би ненадовго залишити нас наодинці? Нам з твоїм батьком треба багато що обговорити.
– Ну, мамо!
– Дмитро! – я суворо подивилася на нього.
Син зітхнув.
– Гаразд. Я тоді піду до своєї кімнати. Але ви тут недовго, добре? Я теж хочу поспілкуватися з татом!
– Ще поспілкуєшся, – скуто посміхнулася я. – Біжи вже!
Дмитро вискочив з кухні, наостанок з обожненням подивившись на Кирила. Незабаром почувся стукіт дверей, що зачинилися за ним.
Атмосфера ж на кухні після того, як син пішов, стала гнітючою. Ми з Кирилом мовчки стояли і дивилися одне на одного. Ніхто не наважувався порушити мовчання.
ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ!
8 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
Увійти❤️❤️❤️
Іра, ❤
Так схожий цей Кирило на мого чоловіка Кирила) дякую за рекомендацію, почитаю)
Шимата То, нічого собі яке співпадіння))
Приємного читання! Дякую за підтримку блога))
❤️❤️❤️
Тетяна Степанкевич, ❤️
Ой, так щемко про сина... І дійсно, як пояснити таке дитині? Вже співчуваю героїні...
Татія Суботіна, так, дуже важко таке пояснити, щоб не травмувати дитину! Щиро дякую за підтримку блогу))
дуже крута історія ! широ рекомендую, якщо хто ще не читав.
Анастасія Чернобров, щиро дякую))
Які круті гіфки! Для мене це ще одна історія, яку я приберегла на майбутнє читання. Але по сюжету вже бачу, що книга справить на мене сильне враження!
Щиро дякую за можливість зануритися у такі круті історії! ♥️
Marina, щиро дякую)) Дуже на це сподіваюся))
Ох уж ці мужчіни...
навіть ягуарами готові притворятись, шоб тільки аліменти не платити...
Грудна Жаба, ахахах)
Дякую за підтримку блога)
Дуже цікава книга) Щойно вчора закінчила читати.
Ксения Разкевич, щиро дякую))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати