Дві Епохи. Одна межа. Початок великої втечі.

У вівторок, 21 квітня, о 08:00 виходить продовження - Глава 2. Частина 1. День втечі: Смак малинової жижі.

Ми продовжуємо стежити за долями двох жінок, яких розділяють століття, але об'єднує спільне передчуття: так, як було, вже не буде.

Щоб ви краще відчули настрій наступної глави, ось кілька думок, які ведуть наших героїнь крізь темряву:

«Світ помирає не від вибуху, а від кашлю...» — Ліда, 2020.

«В її світі плоть була слабкою, а біоніка — вічною». — Анук, 2200.

«Найстрашніший вірус — це не хвороба. Це те, на що перетворюються люди, коли зникає надія». — Ліда, 2020.

«У 2200 році вікна були смертельним дефіцитом, а сонячне світло — ворогом». — Анук, 2200.

Ця частина про ту саму мить, коли герой розумієш: залишатися на місці - означає загинути. Попереду - невідомість. В Анук це герметичні шлюзи та холодний розрахунок біоінженерії.

У Ліди - респіратор, темрява та надія знайти порятунок десь далеко за межами зачумлених проспектів.