Друзі, сьогодні діє знижка на мою нещодавно завершену романтичну історію з тропами "від ненависті до кохання", "під одним дахом" — "Різдво на двох"! 

Прокурор і адвокатка, вони терпіти не можуть одне одного. І, за законом підлості, обоє вимушені провести Різдво в одному будиночку в Карпатах. Повбивають вони одне одного чи... закохаються?

— Олеся приїхала і ми вже поселились, — відповів я за цю дурепу. — Вона прекрасно проведе тут зі мною час. А ти купуй собі каву сам, раз такий придурок! — на цих словах я поглянув на неї. — Олесю, попрощайся з колишнім.
— Навіщо… — почала вона, але голос Мирона зі слухавки змусив її замовнути.
— Я так і знав, що ти з коханцем поїхала! — вигукнув він. — Тому й мене не хотіла брати з собою! І всі ці твої затримки на роботі — це ти з ним на побачення ходила, зрадниця! Можеш не повертатися! Я зберу твої речі і твоїй мамі завезу!

Уривок для вас:

Коли відчинили хвіртку, я побачила, що на снігу під ялинкою, яку ми прикрашали перед Різдвом, лежить розбита червона кулька. Мабуть, її зірвало з гілки поривом вітру, або якийсь птах її скинув. Я раптом здогадалася, що то сама кулька. у яку я поклала папірець зі своїм бажанням. 

Ян поставив пакунки, підійшов до кульки і підняв її. Ну, ту частину, з якої стирчав аркушик.

А потім дістав його і прочитав. 

Я відчула, що червонію. Згадала, яке саме бажання було там написане — я хотіла зустріти справжнє кохання. Зараз же мені було незручно перед Яном, раптом він подумає, що я якась легковажна…

 — Воно збулося, — сказала я, дивлячись на нього. — І я дуже рада цьому…

— Ні, не збулося, — він раптом похитав головою. А потім стис папірець разом із уламками кульки в руці. І я побачила кров, що стікала тоненькою цівкою з його долоні. — Ти справді повірила, так? В усю цю маячню про кохання? — його голос був холодним і відстороненим. А на губах зʼявилась якась ніби чужа, недобра посмішка.

Я цієї миті подумала, що він образився, бо подумав, що мені недостатньо кохання до нього, і я вважаю наші стосунки несправжніми, а хочу чогось більшого. А може, це та моя розмова з мамою зачепила його за живе?

 — Мені ніхто не потрібен, — швидко сказала я. — Тільки ти, це про тебе я загадувала бажання… У нас все буде добре, я нікому не розповім про наші стосунки, не переживай за це. І з мамою не обов’язково знайомитись…

Ян криво усміхнувся. По його обличчю проповзла якась тінь, і, здається, біль, але тільки на мить. Потім його крива усмішка стала холодною, як лід. 

— Я ще тоді хотів вкласти тебе в ліжко, — хмикнув він. — Тільки для такого милі адвокатки і годяться. Тільки так ви можете чогось досягти. Це — ваша стеля. Ну, мені сподобалось, — він знизав плечима. — Хороші були канікули, я не жалкую, що ми переспали. Ти — гаряча штучка для холодних вечорів... 

Увага, знижка на книгу "РІЗДВО НА ДВОХ" діє лише до півночі, тож поспішайте скористатися нею! 

Також сьогодні діє знижка на книгу Влади Холод "ЗІГРАЙ МОЮ НАРЕЧЕНУ. НАРЕЧЕНА ДЛЯ БОСА"