А тому, що... ;)

– Слухай сюди, МакДугал. Або ти перестаєш сипати оцими виразами, які ти невідомо звідки береш і яких ніхто, крім тебе, не розуміє – або БЕРЕШ І ВСЕ ПОЯСНЮЄШ! Я ще якось терплю твоє нав’язливе бажання називати мене “булочкою”, “пиріжечком” чи іншими солодощами. Ніколи не думала, що звикну до такого – але це десь навіть мило. Хоча й дивно. Проте оці твої словечки – це вже занадто! Второпав?!
– Це дуже довго пояснювати, – Дзен спробував ухилитися від теми. – Може, колись…
– Ні, не “колись”, демон його забирай! – підвівшись з ліжка, дівчина суворо вперла руки в боки. – Знайди час – і поясни. І про це, і про свою поведінку. Ти з’являєшся, коли тобі заманеться, звалюєшся без попередження, мов сніг на голову, потім – зникаєш… Змушуєш мене то перейматись, то чекати, то – відверто ненавидіти тебе… Який сенс в усьому цьому, Дзене? Чому ти це робиш?
– Бо я кохаю тебе, – просто й буденно відповів найманець, теж підводячись.

Щоки Тріни залились густим рум’янцем.

– Дурне… – прошепотіла вона. – Хто ж так освідчується? Взяв отак і ляпнув, без жодної підготовки…

І – вже зовсім ледь чутно – додала:

– Я теж тебе кохаю…

Вона ще пару секунд дивилась на нього – а потім, не кажучи більше ні слова, притягнула до себе й поцілувала.