Що це в лісі здохло?

Заголовок — це перше, що прийшло мені в голову. Певний фразеологізм, який зазвичай вживає моя мама, коли відбуваються дивуючі її зміни в моєму житті.

Якщо глянути на годинничок, то...

Пройшло вже пів року.

Дивовижно швидко час летить.

Скажу відверто: я була ще в тому депресняку. Та тільки приїхала до мами відпочити, понюхала голландських тюльпанів, перестала жахатися туристичних літаків, трохи набралася її оптимізму — і... якось стало легше.

Висновок?

Не забувайте про відпочинок :)

Але якщо до суті, чому ми й зібралися тут із вами в цьому пості. Так, я повернулася!!!

Вуху!!!

Трохи звикаю, знаєте...

За ці пів року в моїй голові дещо змінилося. Все ж, як я і казала, хочеться писати і викладати одразу: самій потішитися і, не забувши, що написала, потішитися й з вами)))

Так що оооо, я буду точно не найрегулярнішим письменником. І я рада тим, хто таки чекав на продовження книги. До речі, я ж там понаписувала за той час — дай Боже, ахахах. Правда, усе варто буде логічно (або хоч трохи логічно) скріпити й довестииии до чогось класного, але то вже завдання майбутньої мене)

Гаразд! Що ми маємо зараз? Вийшла нова глава !!!«Повний місяць». Для тих, хто вже давно стежив за книгою, скажу, що наполовину вона буде не новою, тому не купуйтеся на знайомий початок. Також я додала в минулу главу опис обличчя "декого", тож загляньте) І ще планую додати картинку, так що, може, загляньте вже краще тоді. Ну, як собі вирішите)