Добрий день) Сьогодні запрошую вас до смачної історії “Мій ректор — гусь”. 

Цитата:

Десь над вухом гудів набридливий будильник і я спробувала дотягнутися до нього, щоб вимкнути. Але щось пішло не так й моя щока неочікувано увіткнулася в щось колюче. Десь під боком загудів низький голос, й поки я витріщалася помутнілими очима на стелю, моє заніміле тіло притягнули нахабним чином в обійми та сильніше стиснули.

— Що за…? — пробурмотіла я, все ще не зовсім усвідомлюючи, що відбувається.

Ще раз повільно розплющивши очі, я побачила як поруч зі мною розтягнувся під ліжком містер Рейнальд. Він лежав  настільки близько, що його дихання торкалося мого обличчя, змушуючи червоніти від неочікуваної близькості. Але, схоже, його зовсім не турбувало, що поруч знаходиться щось зайве. Він навіть не помітив як ніччю звалився з мого м'якенького ліжечка прямо на тверду підлогу. Добре хоч стягнув з собою ту саму ковдру, якою я його вкривала, а не мою стягнув. Хоча з іншого боку, тепер мені доводилося вибиратися з двох ковдр і його загарбницьких долонь. Якби не його вчорашня температура, я б добряче вичитала його за таке пробудження. От невже йому не було кого ще обійняти? Та хоч би ніжку від ліжка! Ми з нею однаково твердолобі.

— Чорт забирай, містере Рейнальде! — вирвалось у мене після чергової спроби вибратись з-під важкого тіла й нахабних сталевих обіймів.

А також до кавової історії “Відьмина служба підтримки”, до розповіді про соковиту курочку “Кексик для Санти” та спокусливої відбивної в “Совісті для диявола”. 

Телеграм   ★  ТікТок    ★   Інстаграм  ★    Ютуб