Флешмоб Дієз Алго

Історія за картинкою))

Не судіть строго автора за таку фантазію)) Як тільки побачила того кота, одразу в голові виник ось такий образ))

Гріх бігав по хаті вже давно. Місяць так точно. Великий філософ і мудрець Ауреліус Кіперейн Третій (примітивні люди чомусь звали його Чукі) не зважав на цю дрібноту. Було б на що. Ну, подумаєш, Ірмі вскочила в гречку після його нашіптувань і покинула Фредеріка за тиждень до весілля. Що одне дурне, що друге. Так їм і треба. Ця ж Ірмі додумалась ткнути таку поважну особу, як Ауреліс, мордою в калюжку, ще й принижувати, фукаючи: “Як ти міг, Чукі (а він ніякий не Чукі) обпісяти (божечки, він, Ауреліус Кіперейн Третій, і обпісяти) килим? А нічого, що то її Фредерік розлив воду? А той килим, ніякий не килим, а дрантя? 

Це лише одна з провин людисьок. Чого лиш коштувала заявка : “ВІн у нас дворовий, безпородний”. Теж мені графиня намалювалася. Тож гріх міг і далі бігати по хаті, якби не зазіхнув на святе - заникав десь Кароліну, улюблену іграшкову мишку. 

Довелося того паскудника зловити. Нагадати йому, хто тут справжній господар. Чорний кіт, це вам не жарти. А Кароліна не хухри-мухри. І бісеняті невимовно пощастило, що він лиш хвоста позбувся. 

— То не я! То не я! — верещав чортик. — Я б ніколи не посмів! 

Ліпити дурня з Ауреліса? Гріх має бути вдячний, що його кволі ніжки й ручки залишилися при ньому і у сміттєвий бак він полетів майже цілий. 

А Кароліна знайшлася. Хм, як він міг забути, що сховав її під лежанку?